Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Добропіллявугілля", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропілля, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов’язання видати акт за формою Н-1, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропілля на рішення Добропільського міськрайонного суду від 4 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2010 року,

У вересні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до державного підприємства "Добропіллявугілля", третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Добропілля, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та зобов’язання видати акт за формою Н-1. Позивач зазначав, що за трудовим договором працював у відповідача гірничим робітником очисного забою. 23 червня 2009 року при виконанні трудових обов’язків його було травмовано, з приводу чого він з 24 червня по 23 липня 2009 року проходив курс лікування. Посилаючись на те, що рішенням створеної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку йому відмовлено у видачі акту за формою Н-1, позивач просив встановити факт нещасного випадку, що стався з ним на виробництві, в судовому порядку, та зобов’язати відповідача видати йому акт за формою Н-1.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду від 4 листопада 2009 року, залишеними без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2010 року, позов задоволено. Встановлено факт нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_6 та зобов’язано державне підприємство "Добропіллявугілля" видати йому акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-5.

У касаційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропілля, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що зібрані у справі докази свідчать про те, що нещасний випадок, який трапився з позивачем, пов’язаний з виробництвом.

Однак погодитися з таким висновком не можна.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

На підставі ст. 22 Закону України "Про охорону праці" роботодавець повинен організовувати розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об’єднаннями профспілок.

Згідно з п. 13 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (1112-2004-п) , обстеження місця нещасного випадку, одержання пояснень потерпілого, свідків та причетних до нещасного випадку осіб, з’ясування обставин і причин нещасного випадку, визначення, чи пов’язаний цей випадок з виробництвом, установлення осіб, які допустили порушення законодавства про охорону праці та складання акту розслідування нещасного випадку віднесено до компетенції утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку. У судовому порядку факт нещасного випадку встановлюється лише у разі ліквідації підприємства-роботодавця (ч. 2 п. 26 Порядку (1112-2004-п) ).

У разі незгоди потерпілого зі змістом акта про нещасний випадок питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, чиє рішення може бути оскаржене у судовому порядку (ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону України "Про охорону праці", п.п. 37, 38 Порядку (1112-2004-п) ).

Судом установлено, що рішенням утвореної роботодавцем комісії з розслідування нещасного випадку від 24 липня 2009 року позивачу відмовлено у видачі акту за формою Н-1 з тих підстав, що ним порушено порядок повідомлення про нещасний випадок, який стався з ним.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилався на неправомірність такої відмови.

Суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув, чи ґрунтується на законі відмова комісії з розслідування нещасного випадку у видачі акту за формою Н-1 з тих підстав, що позивачем порушено порядок повідомлення про нещасний випадок, який стався з ним, на порушення ч. 1 ст. 11 ЦПК України не з’ясував, а замість того вдався до самостійного встановлення обставин нещасного випадку з позивачем, фактично перебравши на себе повноваження комісії з розслідування нещасного випадку, не взявши при цьому до уваги, що спори про встановлення факту нещасного випадку на виробництві не підлягають розгляду в суді.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Добропілля задовольнити частково.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 4 листопада 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2010 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.