6-509ск10 Про визнання дій неправомірними та виконання умов кредитного договору - 21.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання дій неправомірними та виконання умов кредитного договору за касаційною скаргою акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі – АКБ "Укрсоцбанк", Банк) на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 липня 2009 року,

У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 6 липня 2006 року уклав із відповідачем кредитний договір на суму 29 700 доларів США зі сплатою 12,5 % річних. 8 квітня 2008 року уклав із відповідачем договір про надання відновлювальної кредитної лінії на суму 64 тис. доларів США зі сплатою 13,5%. Зазначав, що 20 жовтня 2008 року відповідач в односторонньому порядку підвищив процентну ставку за користування кредитом за договором від 6 липня 2006 року до 15 % та за договором від 8 квітня 2008 року до 14,5 %. Крім того, посилаючись на те, що в договорі від 8 квітня 2008 року міститься застереження щодо розгляду спірних питань у третейському суді, що обмежує його право на звернення за захистом порушених прав до суду, просив визнати п. 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 8 квітня 2008 року недійсним, визнати неправомірними дії Банку щодо підвищення процентної ставки за кредитними договорами та зобов’язати його виконати умови договорів у тій редакції, в якій ці договори були укладені, та провести перерахунок платежів і зарахувати переплачені ним в період з 20 жовтня 2008 року кошти в рахунок погашення кредиту.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 30 липня 2009 року, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі АКБ "Укрсоцбанк" просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 6 липня 2006 року ОСОБА_3 та АКБ "Укрсоцбанк" укладено кредитний договір на суму 29 700 доларів США зі сплатою 12,5 процентів річних строком до 20 червня 2021 року. Цього ж дня сторонами укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передав в іпотеку належну йому АДРЕСА_1

Згідно з п. 2.6 кредитного договору в разі зміни процентних ставок на кредитному ринку України, в тому числі внаслідок прийняття компетентними державними органами України рішень, що прямо або опосередковано впливають на стан кредитного ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, Кредитно-інвестиційного комітету, тарифного комітету кредитора, кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та комісії, визначених, відповідно, в пп. 1.1 та 3.3.13 цього договору.

Пунктом 2.6.3 кредитного договору передбачено, що в разі, якщо позичальник не погодиться з запропонованими кредитором розмірами процентів, він зобов’язаний протягом строку, зазначеного в п. 2.6.1 цього договору, повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції в повному обсязі. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.

У пункті 6.2 кредитного договору від 6 липня 2006 року передбачено, що у випадку, якщо сторони не зможуть дійти згоди зі спірних питань шляхом переговорів, то такий спір підлягає передачі на розгляд суду загальної юрисдикції згідно із чинним законодавством.

8 квітня 2008 року ОСОБА_3 та АКБ "Укрсоцбанк" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії в межах максимального ліміту заборгованості в сумі 64 тис. доларів США зі сплатою 13,5 процентів річних строком до 1 квітня 2023 року

У п. 6.2. договору від 8 квітня 2008 року передбачено, що у разі неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем В.М. Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Мороз О.А. або Білоконем Ю.М. у порядку черговості, указаному в даному пункті. У разі коли спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків відповідно до Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (а.с. 22).

8 жовтня 2008 року відповідачем на адресу ОСОБА_3 направлено лист, відповідно до якого банк, ураховуючи підвищення облікової ставки Національного банку України (постанова Національного банку України від 21 квітня 2008 року № 107 (v0107500-08) ), зростання вартості грошових ресурсів на міжбанківському кредитному ринку України, на підставі рішення управляючого комітету роздрібного бізнесу АКБ "Укрсоцбанк" від 24 вересня 2008 року № 380 повідомив про підвищення розміру процентної ставки за кредитним договором від 6 липня 2006 року до 15 процентів річних з 20 жовтня 2008 року та за договором відновлювальної кредитної лінії від 8 квітня 2008 року до 14,5 процентів річних. Одночасно було надіслано проект додаткової угоди про внесення змін до договору кредиту від 6 липня 2006 року та до договору відновлювальної кредитної лінії від 8 квітня 2008 року для підписання ОСОБА_3, яким додаткові угоди підписані не були.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що, змінюючи в односторонньому порядку розмір відсоткової ставки за кредитним договором від 6 липня 2006 року та за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 8 квітня 2008 року АКБ "Украсоцбанк" діяв неправомірно, оскільки він згоди на це не давав і не було укладено додаткових угод із цього приводу. Крім того, визнаючи недійсним п. 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії від 8 квітня 2008 року, суди посилалися на те, що третейське застереження, викладене в цьому пункті договору, є таким, що обмежує право позивача на звернення за захистом порушених прав до суду.

Однак з такими висновками не можна погодитись, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального права й процесуального права.

Так, установлено, що підставами виникнення спірних правовідносин, з приводу яких судом відкрито провадження у цивільній справі, є договори від 6 липня 2006 року й від 8 квітня 2008 року та дії сторін щодо зміни умов цих договорів.

При зверненні до суду ОСОБА_3 в одній позовній заяві об’єднав вимоги як щодо кредитного договору від 6 липня 2006 року, який не містить третейського застереження, так і щодо договору від 8 квітня 2008 року, який містить таке застереження та умову про яке, викладене в п. 6.2 договору, просив визнати недійсним.

Вирішуючи спір суди не врахували, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про третейські суди" та ст. 17 ЦПК України сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Ці випадки зазначені в ст. 6 Закону України "Про третейські суди". Рішенням Конституційного Суду України від 10 січня 2008 року (v001p710-08) у справі у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди" (1701-15) (справа про завдання третейського суду) визнано, що відповідно до чинного законодавства підвідомчий суду загальної юрисдикції спір у сфері цивільних і господарських правовідносин може бути передано його сторонами на вирішення третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 ЦПК України, ст. 12 ГПК України, ст. 6 Закону України "Про третейські суди"), оскільки, гарантуючи право на судовий захист з боку держави, Конституція України (254к/96-ВР) водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захистити свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ч. 5 ст. 55 Конституції України).

Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч. 2 ст. 22, ст. 64 Конституції України).

Одним зі способів реалізації права кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень і протиправних посягань у сфері цивільних і господарських правовідносин є звернення до третейського суду.

З урахуванням наведеного не можна погодитися з висновком суду про те, що укладення сторонами третейської угоди є порушенням прав позивача, оскільки угода про передання справи на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а одним із способів реалізації права на захист своїх прав.

Інших підстав недійсності п. 6.2 зазначеної угоди позивачем не наведено та судом не зазначено.

За таких обставин судові рішення в частині визнання недійсним п. 6.2 договору від 8 квітня 2008 року підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки вирішення питання правомірності дій відповідача щодо змін умов договору від 8 квітня 2008 року залежить від результату розгляду питання щодо дійсності п. 6.2 цього договору судові рішення й у цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При цьому суду слід ураховувати, що за наявності дійсної третейської угоди (або третейського застереження) про передачу спору на розгляд третейського суду та в разі звернення однієї зі сторін цієї угоди до суду загального користування цей спір може бути розглянутий судом загальної юрисдикції за відсутності заперечень проти цього з боку іншої сторони. У разі коли в ході судового розгляду від відповідача до початку з’ясування обставин у справі та перевірки їх доказами надійде заперечення проти вирішення спору в суді, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду (п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК України).

Таке клопотання відповідачем заявлене 16 квітня 2009 року (а.с. 39).

Підлягають скасуванню судові рішення в частині задоволення позовних ОСОБА_3 щодо кредитного договору від 6 липня 2006 року.

Так, визнаючи неправомірними дії Банку щодо зміни процентної ставки за договором від 6 липня 2006 року, суди виходили з того, що п. 2.6 договору не передбачав її зміни в односторонньому порядку.

Дійшовши такого висновку суди у порушення норм ст. 212 ЦПК України залишили без оцінки доводи відповідача та надані ним докази про те. що після отримання ОСОБА_3 листа банку від 8 жовтня 2008 року про підвищення процентної ставки за договором від 6 липня 2006 року, він погодився з цією пропозицією, оскільки почав сплачувати відсотки по кредиту за процентними ставками у новому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Суд зазначених вимог закону не врахував, доводи сторін не перевірив у зв’язку з чим судові рішення і в цій частині не можна визнати законними і обґрунтованими.

За таких обставин керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 квітня 2009 року й ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 30 липня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.