6-25011св09 Про повернення суми орендної плати та відшкодування моральної шкоди - 21.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Крижопільського районного споживчого товариства про повернення суми орендної плати та відшкодування моральної шкоди,

У липні 2006 року позивачка, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що 25 лютого 1999 року між нею та Крижопільським районним споживчим товариством (далі - Крижопільське РСТ) було укладеного договір оренди магазину № 2 загальною площею 135 кв. м, який знаходиться за адресою: смт Крижопіль, вул. К. Маркса, 75.

У подальшому їй стало відомо, що відповідно до договору купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року Крижопільське РСТ продало зазначене приміщення магазину споживчому товариству "Мирон". Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2006 року договір купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року визнано недійсним у частині покупця, визнано її покупцем та визнано за нею право власності на спірне приміщення.

До цього часу вона користувалася спірним приміщенням на підставі договору оренди, сплачуючи по 240 грн. щомісяця. Однак при більш детальному вивченні умов договору виявилось, що згідно з п. 5.2 договору оренди строк його дії 1 рік, орендна плата відповідно до п. 3.1 складає 240 грн., тобто місячна оплата повинна становити 20 грн., нею ж сплачувались щомісячні платежі в період з 25 лютого 1999 року до 1 січня 2005 року в розмірі 240 грн. на місяць, тобто вона зайво сплатила 5 400 грн., які й просила стягнути з відповідача.

Крім того, відповідач згідно з договором купівлі-продажу, не будучи вже власником спірного нежитлового приміщення, продовжував безпідставно отримувати від неї орендну плату в розмірі 240 грн. щомісяця в період з січня 2005 року до квітня 2006 року, що становить 3 840 грн. Зазначену суму позивачка також просила стягнути з відповідача на її користь, а також відшкодувати моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Піщанського районного суду Вінницької області від 15 червня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з Крижопільського РСТ на користь ОСОБА_3 3 840 грн. орендної плати за період з січня 2005 року до квітня 2006 року, 7 700 грн. різниці зайво сплаченої орендної плати за 35 місяців, 2 тис. грн. витрат на юридичну допомогу та вирішено питання розподілу судових витрат. У позові про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2009 року зазначене судове рішення змінено. Резолютивну частину рішення доповнено вказівкою про зобов’язання ОСОБА_3 повернути Крижопільському РСТ 7 460 грн., безпідставно стягнутих за скасованим рішенням.

У касаційній скарзі Крижопільське РСТ просить ухвалені в справі судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Районний суд, задовольняючи позов, виходив із того, що щомісячна орендна плата мала б складати 20 грн. на місяць, а, оскільки позивачка сплачувала по 240 грн. на місяць, стягненню підлягає 3 840 грн. за період з січня 2005 року до квітня 2006 року та 7 700 грн. різниці зайво сплаченої орендної плати за 35 місяців.

Апеляційний суд, змінюючи рішення, посилався на те, що на виконання рішення суду, яке в подальшому було скасовано, Крижопільським РСТ було перераховано на користь ОСОБА_3 21 тис. грн. Новим рішенням стягнуто з Крижопільського РСТ 3 840 грн. орендної плати, 7 700 грн. переплаченої орендної плати та 2 тис. грн. юридичних витрат, а тому ОСОБА_3 повинна повернути товариству 7 460 грн.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що 25 лютого 1999 року між ОСОБА_3 та Крижопільське РСТ укладеного договір оренди магазину № 2 загальною площею 135 кв. м, який знаходиться за адресою: смт Крижопіль, вул. К. Маркса, 75.

За договором купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року Крижопільське РСТ продало зазначене приміщення магазину споживчому товариству "Мирон". Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 27 квітня 2006 року договір купівлі-продажу від 27 грудня 2004 року визнано недійсним у частині покупця, визнано ОСОБА_3 покупцем та визнано за ОСОБА_3 право власності на спірне приміщення.

Відповідно до п. 3.1 договору оренди, укладеного між сторонами, орендна плата за орендоване майно складає 240 грн., в т.ч. ПДВ та 10% амортизаційних відрахувань.

Пунктом 3.2 договору передбачено перерахування зазначеної суми за кожен місяць на останній день місяця, але не пізніше звітного строку.

Суд, задовольняючи позов, у порушення ст. ст. 213- 215 ЦПК України не навів переконливих мотивів, за якими дійшов висновку, що 240 грн. є орендною платою за рік, а не за місяць, не з‘ясував розмір щомісячної орендної плати, не оглянув у судовому засіданні оригінал договору оренди, не дав оцінки тому, що протягом тривалого часу позивачка регулярно сплачувала по 240 грн. орендної плати щомісяця і не ставила перед відповідачем питання про зміну розміру орендної плати, не перевірив заперечення відповідача в цій частині.

Апеляційний суд вказані порушення залишив поза увагою.

Оскільки допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права призвели до неправильного вирішення справи, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Крижопільського районного споживчого товариства задовольнити.

Рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 15 червня 2009 року та р ішення апеляційного суду Вінницької області від 11 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.