Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про стягнення моральної шкоди; за зустрічним позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу укладеним та визнання права власності на автомобіль,

У листопаді 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 грудня 2003 року він передав по довіреності строком на три роки у керування і розпорядження відповідачам належний йому на праві власності автомобіль "Тойота Карина", 1994 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

4 серпня 2006 року він скасував дію довіреності та запропонував відповідачам повернути йому автомобіль та усі документи, у тому числі й довіреність, на що вони йому відмовили.

Посилаючись на зазначене, просив зобов’язати відповідачів повернути йому належний на праві власності спірний автомобіль, а у разі неможливості це зробити стягнути на свою користь суму ринкової вартості автомобіля, яка складає 42 тис. грн. та завдану незаконними діями відповідачів моральну шкоду у розмірі 5 тис. грн.

Не погоджуючись із зазначеним позовом, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 звернулися до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання усного договору купівлі-продажу автомобіля дійсним. В обґрунтування позову зазначали, що 13 грудня 2006 року між ними та ОСОБА_6 в усній формі укладений договір купівлі-продажу автомобіля та з метою спрощення процедури оформлення та передачі автомобіля, ОСОБА_6 на їхнє ім’я видана довіреність з правом відчуження спірного автомобіля, а вони у свою чергу передали позивачу оговорену між ними суму грошей сину позивача – ОСОБА_10 у приміщення фірми "Екомет" та в присутності співробітників цієї фірми. Просять визнати договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між ними та позивачем дійсним та визнати за ними право власності на цей автомобіль.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 травня 2008 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 задоволено. Визнано договір купівлі-продажу автомобіля дійсним та визнано за ними право власності на спірний автомобіль.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2008 року рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 травня 2008 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги та відмовляючи в позові ОСОБА_6, суди виходили із того, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_7, ОСОБА_8 й ОСОБА_11 13 грудня 2003 року в усній формі укладений договір купівлі-продажу, що підтверджується передачею позивачем спірного автомобіля відповідачам за нотаріально посвідченим дорученням, яким надано відповідачам право розпоряджатися цим автомобілям, а відповідачі прийняли цей автомобіль та сплатили за нього певну суму грошей, факт передачі яких підтверджується поясненнями свідків.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони усупереч ч. 4 ст. 60 та ст. 213 ЦПК України ґрунтуються на припущеннях та на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Проте суди, усупереч цим положенням закону обґрунтували своє рішення щодо визнання довіреності, виданої позивачем, укладеним договором купівлі-продажу автомобіля та визнання за відповідачами права власності на спірний автомобіль лише на поясненнях відповідачів та допитаних у суді свідків.

Згідно ст. ст. 238, 244 ЦК України довіреність не є правовим оформленням переходу права власності на автомобіль.

Статтею 249 ЦК України передбачено, що особа, яка видала довіреність, може в будь-який час її скасувати. Припинення повноважень представника відбувається внаслідок одностороннього волевиявлення особи, яку він представляв.

Отже висновки судів про укладення сторонами договору купівлі-продажу спірного автомобіля зроблені не на належних та допустимих доказах, а ґрунтуються лише на припущеннях про обставини справи, на яких не можна було ухвалювати рішення.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду м. Херсона від 28 травня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 17 липня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.