Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж", третя особа – ОСОБА_7, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що він з 1 вересня 1997 року перебував із відповідачем у трудових відносинах.

22 серпня 2008 року його було звільнено з роботи з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України (322-08) ).

Посилаючись на те, що його звільнення було проведено всупереч вимогам трудового законодавства, оскільки фактично реорганізація учбового закладу не проводилась, не було враховано його переважне право на залишення на роботі та порушено умови колективного договору, просив визнати наказ про його звільнення незаконним, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь 15 434 грн. 24 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 10 тис. грн. моральної шкоди та понесені судові витрати.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2009 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2009 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено частково: визнано незаконним наказ № 291-к від 22 серпня 2008 року про звільнення ОСОБА_6; поновлено його на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж"; стягнуто з Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" на користь ОСОБА_6 37 479 грн. 96 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу - з 28 серпня 2008 року до 6 липня 2009 року, 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, судові витрати у справі.

У касаційній скарзі Державний вищий навчальний заклад "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що звільнення позивача було проведено з порушенням вимог трудового законодавства та умов колективного договору.

Проте погодитися з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна.

Судом установлено, що ОСОБА_6 з 1976 року перебував у трудових відносинах із Дніпропетровським промислово-економічним технікумом, який було ліквідовано на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 травня 1997 року.

1 вересня 1997 року ОСОБА_6 був прийнятий на посаду методиста до Дніпропетровського транспортно-економічного технікуму, створеного на базі ліквідованого учбового закладу, а з 9 жовтня 2000 року позивача було переведено на посаду заступника директора з навчально-виробничої роботи.

Листом від 17 червня 2008 року Міністерство освіти і науки України надало згоду на проведення реорганізації окремих структурних підрозділів технікуму (методичного кабінету, навчальної частини, центру інформаційно-технічного забезпечення) і створення навчально-методичного центру Дніпропетровського обласного базового транспортно-економічного технікуму в межах існуючого штатного розпису згідно із чинним законодавством у зв`язку з необхідністю покращення навчально-виховної та методичної роботи.

На виконання наказу директора Дніпропетровського транспортно-економічного технікуму від 17 червня 2008 року "Про проведення реорганізації структурних підрозділів навчально-виховного процесу" листом від 25 червня 2008 року ОСОБА_6 було повідомлено про те, що 26 серпня 2008 року займана ним посада заступника директора з навчально-виховної роботи буде виведена зі штатного розпису, та запропоновано інші посади, а саме: методист, завідуючий відділенням, викладач спеціальних дисциплін, вихователь гуртожитку.

Позивач відмовився від запропонованих йому інших посад, про що 26 червня 2008 року було складено акт.

22 серпня 2008 року ОСОБА_6 було звільнено з роботи з підстав, передбачених п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України власник або уповноважений ним орган може розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При цьому звільнення з таких підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Установивши, що позивач за два місяці був попереджений про скорочення займаної ним посади заступника директора з навчально-виховної роботи, йому було запропоновано інші посади, від яких він відмовився, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_6 з посади було проведено з дотриманням норм трудового законодавства.

Під час установлення зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Державного вищого навчального закладу "Дніпропетровський транспортно-економічний коледж" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 6 липня 2009 року скасувати, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 23 лютого 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.