Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Донецької торгово-промислової палати (далі – Донецька ТПП), третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Новоазовському районі Донецької області (далі – відділення Фонду), про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, за касаційною скаргою та доповненнями до неї ОСОБА_6 на рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 28 січня 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2009 року,

У листопаді 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24 листопада 1988 року під час виконання трудових обов’язків позаштатного експерта Донецької ТПП отримав травму, про що було складено акт за формою Н-1. Висновком лікарсько-трудової експертної комісії (далі – ЛТЕК) від 20 травня 1991 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. Ухвалою Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 1998 року затверджено мирову угоду, відповідно до якої Маріупольське відділення Донецької ТПП зобов’язалося: одноразово виплатити ОСОБА_6 970 грн. (відшкодування матеріальної й моральної шкоди та судові витрати); виплачувати, починаючи з 1 травня 1998 року, щомісяця по 10 грн. 16 коп. з наступним коригуванням цієї суми в разі збільшення тарифних ставок позаштатних експертів. Оскільки Маріупольське відділення Донецької ТПП не виконує умов мирової угоди, просив стягнути з Донецької ТПП платежі за останні три роки, витрати на лікування в сумі 1 247 грн. 52 коп., моральну шкоду в сумі 3 тис. грн. та зобов'язати відповідача нараховувати й щомісяця виплачувати йому втрачений заробіток виходячи з 25% втрати професійної працездатності та заробітної плати експерта.

Рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 28 січня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 про відшкодування невиплаченої регресної шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, та моральної шкоди відмовлено.

Додатковим рішенням Новоазовського районного суду Донецької області від 20 березня 2009 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 до Донецької ТПП про стягнення витрат на лікування.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення суми щомісячних платежів на відшкодування втраченого заробітку скасовано . У задоволенні позову ОСОБА_6 до Донецької ТПП про нарахування й стягнення щомісячних платежів на відшкодування втраченого заробітку з розрахунку середньої заробітної плати експерта та втрати 25% професійної працездатності відмовлено.

ОСОБА_6 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 28 січня 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що інформація про заробітну плату позаштатних експертів відсутня, оскільки Маріупольським відділенням Донецької ТПП з 2005 року не залучались до роботи позаштатні експерти, тому немає підстав для коригування суми щомісячних виплат.

Скасовуючи таке рішення та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що відсутні передбачені ст. 1166 ЦК України підстави для задоволення позову, оскільки ОСОБА_6 отримав травму під час виконання ним роботи не на підставі трудового договору, його особова справа до відділення Фонду не передавалась, Маріупольське відділення Донецької ТПП виконує свої зобов’язання за мировою угодою, заборгованості з виплати відшкодування шкоди перед ОСОБА_6 не має.

Погодитись із висновками судів не можна з таких підстав.

За правилами ст. 14 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 456 ЦК УРСР 1963 року, чинного на час виникнення спірних правовідносин, у зв’язку з заподіянням громадянину каліцтва або іншого ушкодження здоров’я, пов’язаних з виконанням ним трудових обов’язків, організація або громадянин, відповідальні за шкоду, зобов’язані відшкодувати потерпілому у повному розмірі втрачений заробіток, а також виплатити потерпілому (членам сім’ї та особам, які перебувають на утриманні померлого) одноразову допомогу в установленому законом порядку.

Судом установлено, що з жовтня 1985 року між ОСОБА_6 та Жданівським бюро товарних експертиз Донецького відділення ТПП неодноразово укладались строкові трудові договори, за якими останній виконував обов’язки позаштатного експерта. 24 листопада 1988 року під час проведення експертизи ОСОБА_6 отримав травму, про що 9 березня 1989 року було складено акт за формою Н-1. Рішенням профспілкового комітету бюро товарних експертиз від 16 листопада 1989 року встановлено змішану вину в нещасному випадку: вина ОСОБА_6 – 75%, вина підприємства – 25%. Відповідно до довідки ЛТЕК від 20 травня 1991 року йому встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково. Наказами Маріупольського бюро товарних експертиз від 26 березня 1990 року № 9 та від 30 жовтня 1991 року № 24 ОСОБА_6 призначено на відшкодування шкоди у зв’язку з виробничою травмою щомісяця 9 крб. 24 коп. безстроково. Ухвалою Новоазовського районного суду Донецької області від 27 квітня 1998 року між сторонами у справі затверджено мирову угоду, відповідно до якої Маріупольське відділення Донецької ТПП зобов’язалось: одноразово виплатити ОСОБА_6 970 грн. (відшкодування матеріальної й моральної шкоди та судові витрати); виплачувати, починаючи з 1 травня 1998 року, 10 грн. 16 коп. щомісяця з наступним коригуванням цієї суми в разі збільшення тарифних ставок позаштатних експертів. Згідно з довідками Маріупольського відділення Донецької ТПП виплати ОСОБА_6 зменшено до 8 грн. 70 коп. з 1 жовтня 2004 року у зв’язку зі зміною розміру податку з доходів фізичних осіб; з 2005 року до часу розгляду справи позаштатні експерти Маріупольським відділенням Донецької ТПП не залучались; заборгованості з виплат відповідач не має; особова справа ОСОБА_6 для призначення страхових виплат до відділення Фонду не передавалась.

Ураховуючи викладене, висновок апеляційного суду про те, що нещасний випадок із ОСОБА_6 стався під час виконання ним договору підряду, є помилковим, оскільки суперечить зібраним у справі доказам.

При цьому, ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій визначили права та обов’язки сторін щодо відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров’я, на підставі ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, тобто норм, які регулюють позадоговірні (деліктні) правовідносини.

Незважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_6 заявлено на підставі ст. ст. 1195, 1197, 1198, 1208, 1167 ЦК України, суд на виконання вимог ст. 214 ЦПК України зобов’язаний був визначити характер спірних правовідносин та правову норму, яка підлягає застосуванню до них.

Не можна погодитись і з висновком суду першої інстанції, який також суперечить нормам матеріального права, зокрема ст. 1208 ЦК України, якою передбачено збільшення розміру відшкодування шкоди у зв'язку з підвищенням вартості життя і збільшенням розміру мінімальної заробітної плати:

- за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає індексації на підставі рішення суду;

- за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду .

Указана норма повинна бути застосована судом незалежно від того працюють на підприємстві позаштатні експерти чи ні.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки судові рішення цим вимогам процесуального закону не відповідають, що призвело до неправильного вирішення спору, то з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Украйни

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Новоазовського районного суду Донецької області від 28 січня 2009 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 19 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.