Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк", треті особи: Чутівський районний відділ земельних ресурсів, дочірнє підприємство "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування державної реєстрації за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2009 року,

У серпні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" ( далі - ТОВ "Агрофірма "Маяк") про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним і скасування державної реєстрації. Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що в 2004 році між нею та відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,79 га, яка належить їй на праві власності. Указувала, що в зазначеному договорі відсутні істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а договір не відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) . Просила суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між нею та ТОВ "Агрофірма "Маяк" і зареєстрований у Чутівському районному відділі земельних ресурсів 29 липня 2004 року; скасувати державну реєстрацію договору та зобов'язати ТОВ "Агрофірма "Маяк" повернути їй земельну ділянку.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 14 січня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_6 задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ТОВ "Агрофірма "Маяк", зареєстрований у Чутівському районному відділі земельних ресурсів 29 липня 2004 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Агрофірма "Маяк" просить скасувати ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

Ухвалюючи рішення та частково задовольняючи позов ОСОБА_6, суд апеляційної інстанції виходив із того, що в договорі оренди земельної ділянки відсутні умови щодо перегляду розміру орендної плати, які є істотними згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі". Розмір земельної ділянки, яка перебуває в оренді у відповідача, є більшим ніж той, що належить позивачці на праві власності. Розмір орендної плати не відповідає Указу Президента України від 2 лютого 2002 року № 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (92/2002) (далі - Указ Президента України від 2 лютого 2002 року)

Суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст.

15 Закону України "Про оренду землі", для визнання спірного договору оренди недійсним.

Проте з висновками апеляційного суду погодитися не можна з таких підстав.

Пунктом 1 Указу Президента України від 2 лютого 2002 року (92/2002) визнано одним із пріоритетних завдань пореформеного розвитку аграрного сектора економіки забезпечення підвищення рівня соціального захисту сільського населення, зокрема, шляхом запровадження плати за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення, земельних часток (паїв) у розмірі не менше 1,5 відсотка визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки, земельної частки (паю) та поступового збільшення цієї плати залежно від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря. Указом Президента України від 19 серпня 2008 року № 725 "Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)" (725/2008) внесено зміни до Указу Президента України від 2 лютого 2002 року (92/2002) та збільшено мінімальний розмір орендної плати до 3 відсотків.

Проте Указ Президента України від 19 серпня 2008 року № 725 (725/2008) має рекомендаційний характер і був прийнятий після укладення сторонами договору та звернення ОСОБА_6 до суду з позовом.

Згідно зі ст. ст. 12, 14, 19 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі – це угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачаються умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог ст. ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у 2004 році між ОСОБА_6 та ТОВ "Агрофірма "Маяк" укладено договір оренди земельної ділянки, який 29 липня 2004 року був зареєстрований у Чутівському районному відділі земельних ресурсів та набрав чинності.

У п. 1.4 зазначеного договору вказано розмір орендної плати, форму платежу, порядок її внесення та перегляду. Умови про індексацію орендної плати у договорі не зазначені, проте індексація проводилась з урахуванням індексації грошової оцінки землі.

Сторонами досягнуто домовленості з усіх істотних умов щодо орендної плати, відповідач протягом чотирьох років користувався земельною ділянкою, сплачував орендну плату й доказів того, що ОСОБА_6 не погоджувалась із цими умовами оренди та з розміром сплачуваної орендної плати, суду не надано.

Невідповідність договору оренди земельної ділянки Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року № 220 (220-2004-п) , не є підставою, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", для визнання договору оренди недійсним.

Суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку, що орендна плата протягом усього періоду дії договору систематично нараховувалася й виплачувалася позивачу відповідно до умов договору та положень законодавства.

Наведене свідчить про те, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції – залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Маяк" задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області від 10 березня 2009 року скасувати, рішення Чутівського районного суду Полтавської області від 14 січня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.