Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора м. Донецька, який діє в інтересах Донецької міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки,

Прокурор м. Донецька звернувся до суду із зазначеним позовом в інтересах Донецької міської ради, посилаючись на те, що 21 червня 2006 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області відповідно до ст. ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, в ході якої встановлено, що на час перевірки відповідачами, які є співвласниками будівлі кафе та магазину, використовується земельна ділянка загальною площею 0,0245 га під розміщення цієї будівлі на землях житлової та громадської забудови по вул. Челюскінців, 184 б у м. Донецьку без правовстановлюючих документів, про що складено відповідний акт та внесено припис №002681 від 21 червня 2006 року про усунення виявлених порушень ст. ст. 125, 126 ЗК України. Про виконання припису ОСОБА_6 зобов’язано повідомити Управління з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області у термін до 29 червня 2006 року.

Однак, повторною перевіркою виконання вимог, викладених у приписі встановлено, що відповідачами не усунуті виявлення порушень, про що складено акт та повторно винесено припис № 004497 від 24 липня 2006 року, яким ОСОБА_6 приписано оформити правовстановлюючі документи, що підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою площею 0,0245 га, яка використовується під розміщення будівлі магазину та кафе й надано термін виконання до 23 серпня 2006 року.

Оскільки на час проведення прокуратурою перевірки, правовстановлюючі документи на право власності чи користування земельною ділянкою площею 0,0245 га у відповідачів відсутні та вони самовільно, без наявності правовстановлюючих документів займають та використовують земельну ділянку площею 0,0245 га, просили зобов’язати їх повернути територіальній громаді м. Донецька цю ділянку шляхом зносу будівель, розташованих на цій ділянці.

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2007 року в задоволенні позову прокурора м. Донецька, який діє в інтересах Донецької міської ради відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2007 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі заступника прокурора Донецької області ставиться питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,060 га, яка розташована на перехресті бульвару Шевченка та вул. Челюскінців у м. Донецьку, надана приватному підприємцю ОСОБА_6 у строкове платне користування (оренду) для цілей будівництва кафе з літньою площадкою на підставі рішення виконавчого комітету Ворошиловської районної в м. Донецьку ради від 15 грудня 1999 року № 481/3. На право користування вказаною земельною ділянкою укладений договір оренди АВЕ № 429343 від 16 лютого 2000 року.

На зазначеній земельній ділянці збудоване приміщення під кафе, яке прийнято в експлуатацію 16 травня 2005 року.

31 січня 2006 року за рішенням виконавчого комітету Ворошиловської районної в м. Донецьку ради від 14 грудня 2005 року відповідачам видано свідоцтво про право власності на будівлю кафе.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди виходили із того, що відповідачі побудували на орендованій та частково на спірній земельній ділянці приміщення кафе та магазину промислових товарів й отримали на них відповідно до вимог чинного законодавства свідоцтва про право власності, тому підстави для звільнення займаної ними спірної земельної ділянки шляхом зносу будівлі відсутні.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Відповідно до вимог ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Прокурор у позові зазначав, що 21 червня 2006 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель в Донецькій області здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в ході якої встановлено, що відповідачами незаконно та без правовстановлюючих документів використовується земельна ділянка площею 0,02345 га під розміщення будівлі магазину на землях житлової та громадської забудови по вул. Челюскінців, 184-б у м. Донецьку, про що складено відповідний акт та припис, якими зобов’язано відповідачів оформити правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку або її звільнити.

Судами встановлено, що побудована відповідачами будівля, яка належить їм на праві власності, частково розташована за межами наданої їм в оренду земельної ділянки та площа земельної ділянки, яка використовується під частину будівлі відповідачами самовільно та без відповідних правовстановлюючих документів складає 0,0245 га, проте помилково дійшли висновків про відмову в позові.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 12 грудня 2007 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.