Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Григор’євої Л.І.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6, орган опіки та піклування Калінінської районної в м. Донецьку ради, про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання права власності на частку в житловому будинку, вселення та усунення перешкод у користуванні будинком за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1 від 9 вересня 2002 року між її чоловіком, ОСОБА_5, і ОСОБА_6 є удаваним, також просила визнати за нею право власності на половину будинку, який придбаний під час шлюбу, вселити її з неповнолітньою дочкою до будинку та зобов’язати не чинити перешкоди у користуванні будинком.

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 20 травня 2009 року ОСОБА_3 поновлено строк звернення до суду, позов задоволено повністю.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2009 року рішення місцевого суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати й залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення місцевого суду з направленням справи на новий розгляд, суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції не з’ясував, за які кошти був придбаний спірний житловий будинок, а надані докази свідчать про те, що участь у цьому брали батьки відповідача, а значить вони повинні бути залученими до участі у справі як треті особи, оскільки рішення суду впливає на їхні права та обов’язки.

Погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна, тому що до нього суд дійшов із порушенням норм процесуального права.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених п. 5 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд може скасувати рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий розгляд лише з підстав, вичерпно визначених у ст. 311 ЦПК України.

Такі підстави апеляційним судом не наведені, а неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, на що фактично посилався апеляційний суд, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є лише підставою для скасування чи зміни рішення місцевого суду з ухваленням апеляційним судом власного рішення.

Крім того, скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд із підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, можливе лише в разі, якщо суд першої інстанції своїм рішенням вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участі у справі. Таких доводів апеляційний суд не навів і зазначені ним особи своїх вимог на предмет спору не заявляли.

Таким чином, а пеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, безпідставно посилався на с т. 311 ЦПК України (1618-15) , однак, маючи повноваження, передбачені ст. 309 ЦПК України, щодо ухвалення нового рішення або зміни рішення суду, від виконання своїх процесуальних обов’язків ухилився.

Прохання касаційної скарги про залишення без змін рішення суду першої інстанції безпідставне, оскільки апеляційний суд порушив норми процесуального права, не переглянув оскаржуване рішення по суті доводів апеляційної скарги, а обмежився лише з’ясуванням процесуальних підстав для скасування рішення з направленням на новий розгляд.

За таких обставин ухвала апеляційного суду не може вважатись законною й обґрунтованою та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Донецької області від 4 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.