Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 83 (далі – КЖЕП № 83) Жовтневого району м. Харкова про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У червні 2004 року ОСОБА_6 пред’явила в суді позов до ОСОБА_7 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначала, що 12 квітня 2004 року з вини відповідача, якому належить квартира АДРЕСА_1, відбулося залиття її власної квартири № 6, яка розташована двома поверхами нижче. У результаті залиття в її квартирі було пошкоджено в двох кімнатах побілку на стелі площею 7 кв. м, обсипалася штукатурка на стінах площею 26 кв. м, пошкоджено шпалери на стінах площею 26 кв. м, пошкоджено електропроводку, що підтверджується актом комісії КЖЕП № 83 від 23 лютого 2004 року та листом виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова від 12 березня 2004 року. Вартість відновлювальних робіт у квартирі згідно з кошторисом на виконання ремонтних робіт складає 1 949 грн. 70 коп.

Крім матеріальної шкоди, їй було завдано й моральну шкоду. У ніч з 12 на 13 лютого 2004 року вона не спала, прибираючи у квартирі воду, яка текла зі стелі по стінах. Це спричинило їй не тільки фізичні, а й моральні страждання, оскільки 11 лютого 204 року вона виписалася після операції з лікарні й погано себе почувала. У результаті затоплення квартири було відключено опалення протягом 15 днів і в цей час температура повітря на вулиці становила -17*С.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з відповідача 1 949 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, 2 000 грн. моральної шкоди та судові витрати в розмірі 51 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

При ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Суд узагалі належним чином не з’ясував характер та суть заявлених позивачкою вимог; не зазначив, чи мали місце обставини, якими позивачка обґрунтовувала свої вимоги; не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із того, що залиття квартири мало місце, однак позивачкою не надано доказів на підтвердження вартості спричиненої матеріальної та моральної шкоди.

Такі висновки суду не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, під час вирішення спорів про відшкодування майнової шкоди, завданої залиттям квартири, суду необхідно з’ясувати: що стало причиною залиття, хто в цьому винен, тобто, в результаті чиїх дій (бездіяльності) це сталося, причинний зв’язок між діями (бездіяльністю) та спричиненою шкодою, розмір збитків.

Судом установлено, що 12 квітня 2004 року через прорив труби опалення у квартирі АДРЕСА_1, яка належить відповідачу, відбулося залиття квартири № 6 у цьому ж будинку, що належить позивачці.

Але при цьому суд усупереч вищезазначеним вимогам закону не з’ясував: у результаті розриву якої саме труби, з якої причини, із чиєї вини сталося це залиття та хто повинен нести відповідальність у зв’язку із цим за завдану позивачці шкоду.

Згідно зі ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_6 посилалася на те, що 12 квітня 2004 року з вини відповідача, якому належить квартира АДРЕСА_1, відбулося залиття її власної квартири № 6, яка розташована двома поверхами нижче.

Як докази заподіяння їй матеріальної та моральної шкоди вона надала суду акт комісії КЖЕП № 83 від 23 лютого 2004 року (а.с. 8), лист виконавчого комітету Жовтневої районної ради м. Харкова від 12 березня 2004 року (а.с. 9), кошторис на виконання ремонтних робіт у квартирі (а.с. 28-29), копію листка непрацездатності (а.с. 7).

Проте всупереч ст. 60 ЦПК України суд належним чином пояснень позивачки не перевірив і не дав належної правової оцінки наявним у справі доказам.

Крім того, доказів, що спростовують зазначені обставини, у рішенні не навів, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору .

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 лютого 2007 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2008 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.