Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про визнання договорів купівлі-продажу житлового будинку недійсними,

У червні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_9, він є його спадкоємцем. За декілька днів до смерті батька йому стало відомо, що право власності на належний батькові будинок АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 11 липня 2008 року перейшло до ОСОБА_7 Під час розмови з батьком, останній йому повідомив, що грошей за продаж будинку від відповідачки не отримував та через поганий стан здоров’я договору про продаж будинку не читав, вважав, що уклав договір довічного утримання.

Після укладення спірного договору його батько до дня смерті залишався проживати у спірному будинку, мав намір його розірвати, оскільки відповідачка взятих на себе зобов’язань по його утриманню не виконувала, право власності на будинок за договором купівлі-продажу не реєструвала та зареєструвала право власності на спірний будинок лише після смерті батька, а 5 червня 2009 року продала його ОСОБА_8

Вважає, що укладений між відповідачкою та його батьком договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, оскільки його батько через свій хворобливий стан здоров’я не усвідомлював змісту укладеного договору, внаслідок якого він укладений під впливом помилки, обману, збігу тяжких обставин, а також на вкрай невигідних умовах, а також є недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку, укладений 5 червня 2009 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, оскільки відповідачка спірний будинок придбала незаконно і відповідно не мала права на його відчуження.

Рішенням Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 липня 2009 року позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладені 11 липня 2008 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та від 5 червня 2009 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2009 року рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 липня 2009 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ставлять питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у зв’язку з порушенням судами норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.

Встановлено, що за договором купівлі-продажу від 11 липня 2008 року, посвідченого нотаріально, ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_7 купила житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований у АДРЕСА_1 за 5 тис. грн., які як зазначено у договорі ОСОБА_9 одержав до підписання цього договору. Проте ОСОБА_9 продовжував постійно проживати у вказаному будинку до дня своєї смерті, яка мала місце ІНФОРМАЦІЯ_1. 3 червня 2009 року проведена державна реєстрація права власності на спірний будинок за ОСОБА_7 та за договором купівлі-продажу, укладеним 5 червня 2009 року та посвідченим нотаріально, ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_8 купила спірний будинок з господарськими будівлями за 73 724 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили із того, що договір купівлі-продажу будинку від 11 серпня 2008 року укладений ОСОБА_9 під впливом помилки, обману, за збігом тяжких для нього обставин, а також на вкрай невигідних умовах – він за станом свого здоров’я, скрутного матеріального положення, алкогольної залежності тощо неправильно сприйняв предмет та інші істотні умови договору та вважав, що укладає договір довічного утримання, що є підставою для визнання його недійсним.

Оскільки ОСОБА_7 не набула права власності на будинок за недійсною угодою, вона не мала права на його продаж, тому укладений між нею та ОСОБА_8 договір купівлі-продажу спірного будинку також підлягає визнанню недійсним.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Підстави, що зазначені позивачем для задоволення позову з якими погодилися суди є суперечливими й одночасно не можуть бути задоволені.

Так, підставами для задоволення позову ОСОБА_6 зазначав: 1) що угода укладена внаслідок помилки – ОСОБА_9 вважав, що укладає договір довічного утримання; 2) внаслідок обману - договір його батько не читав, однак підписав його, повіривши відповідачці та нотаріусу, які ввели його в оману щодо змісту договору, а також грошей за проданий будинок не одержував; 3) внаслідок збігу тяжких обстави - потребував стороннього догляду та матеріальної допомоги та, 4) будинок продано на вкрай невигідних для ОСОБА_9 умовах, - продано за значно нижчу ціну від реальної ринкової вартості у 66 423 грн., а саме за 5 тис. грн.

У перших двох підставах позивач зазначає, що укладав не договір купівлі –продажу будинку, а договір довічного утримання.

За третьою і четвертою підставах усупереч першим двом зазначає, що продав будинок на вкрай невигідних умовах та за значно нижчою від реальної ринкової вартості ціну, що виключає застосування перших двох підстав для визнання спірного договору недійсним.

Тому суду слід було уточнити підстави позову, і у залежності від встановленого вирішити спір.

Крім того, визнаючи договір купівлі-продажу від 11 липня 2008 року недійсним, судом не застосовані наслідки недійсності договору - гроші ОСОБА_7 не повернуті, а за договором купівлі-продажу від 5 червня 2009 року позивач не є стороною і за чинним законодавством не може його оспорювати, віндікаційний позов до ОСОБА_8 ним не заявлявся.

За таких обставин рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Іллінецького районного суду Вінницької області від 27 липня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.