6-29183св09 Про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошової компенсації вартості частки вкладів до статутних капіталів господарських товариств - 14.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості ? частки вкладів до статутних капіталів господарських товариств,

У березні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання права власності на 2/3 частини квартири, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що вона перебувала з ОСОБА_4 в шлюбі, у грудні 2006 року їх шлюб розірвано, й вона дізналася, що ОСОБА_4 без її на те згоди розпорядився їх спільним майном.

Згодом ОСОБА_3 доповнила позов і пред’явила також вимоги до ОСОБА_4, товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "БІО", ТОВ "Укрбудприватінвест", ТОВ "Поло Оіл Україна", ТОВ "Поло Оіл Київ", ТОВ "Фірма "Мрія", ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про визнання права власності на частки в статутних фондах товариств, доходи та майно, визнання частково недійсними рішень загальних зборів учасників товариств.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12 червня 2008 року позов ОСОБА_3 роз’єднано, виділено в окреме провадження її позовні вимоги про визнання права власності на частки в статутних фондах товариств, доходи та майно, визнання частково недійсними рішень загальних зборів учасників товариств.

Під час розгляду справи позивачка уточнила вимоги та пред’явила позов до ОСОБА_4 про стягнення грошової компенсації вартості ? частки вкладів до статутних фондів господарських товариств, посилаючись на те, що за час їх перебування в шлюбі ОСОБА_4 за їх спільні кошти вносив вклади до статутних фондів господарських товариств, а після розірвання шлюбу їй стало відомо, що відповідач без її на те згоди та всупереч інтересам сім’ї розпорядився спільним майном і коштами та передав частки в статутних фондах товариств іншим особам.

ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості ? частини вкладів відповідача до статутних фондів господарських товариств.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року, позов задоволено, постановлено стягнути з відповідача на користь позивачки 1 млн. 215 тис. 084 грн. 30 коп. компенсації вартості частки вкладів та 1 тис. 730 грн. на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували в шлюбі з 20 листопада 1991 року, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 8 грудня 2006 року їх шлюб розірвано, після розірвання шлюбу сторони спільно проживали до 1 квітня 2007 року.

Також установлено, що станом на травень 2005 року ОСОБА_4 мав частку в розмірі 70% в статутному фонді ТОВ "Поло Оіл Київ", згідно заяви від 24 жовтня 2005 року він вийшов зі складу учасників цього товариства та передав свою частку в статутному фонді ОСОБА_15 У червні 2004 року ОСОБА_4 заснував ТОВ "Поло Оіл Україна" і мав частку в його статутному фонді – 100%, за заявою від 14 березня 2005 року він передав 15% статутного фонду ТОВ "Поло Оіл Україна" ОСОБА_17, у квітні 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_17 збільшили статутний фонд зазначеного товариства та внесли додаткові кошти в такий фонд, згідно заяви від 24 жовтня 2005 року ОСОБА_4 передав 85% статутного фонду ТОВ "Поло Оіл Україна" ОСОБА_15

В червні 2000 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3, брат позивачки, заснували ТОВ "БІО", ОСОБА_4 мав частку в статутному фонді зазначеного товариства в розмірі 99%, за рішенням учасників товариства від 11 квітня 2004 року статутний фонд ТОВ "БІО" було збільшено, в жовтні 2004 року ОСОБА_3 продав свою частку в статутному фонді ОСОБА_4, у березні 2005 року ОСОБА_4 передав 15% своєї частки ОСОБА_14, у квітні 2005 року статутний фонд ТОВ "БІО" збільшено, його учасники зобов’язалися внести додаткові грошові кошти; 24 жовтня 2005 року ОСОБА_4 передав свою частку в статутному фонді ТОВ "БІО" в розмірі 85% ОСОБА_15

У квітні 2005 року ОСОБА_4 та ОСОБА_14 заснували ТОВ "Укрбудприватінвест", частка ОСОБА_4 в статутному фонді цього товариства складала 90%, на підставі заяви від 24 жовтня 2005 року він передав свою частку ОСОБА_15

Станом на грудень 2004 року ОСОБА_4 був співзасновником ТОВ "Фірма "Мрія" і мав частку в статутному фонді товариства в розмірі 25%, у січні 2005 року інший учасник товариства продав відповідачу свою частку, й ОСОБА_4 став власником 100% статутного фонду ТОВ "Фірма "Мрія", а на підставі заяв від 24 жовтня 2005 року та від 17 листопада 2005 року ОСОБА_4 передав свою частку ОСОБА_15

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що під час шлюбу з ОСОБА_3 відповідач був учасником товариств із обмеженою відповідальністю та вносив до статутних фондів зазначених товариств грошові кошти, які є спільним сумісним майном подружжя, однак у жовтні та в листопаді 2005 року він здійснив відчуження часток у статутних фондах, тобто розпорядився такими коштами на власний розсуд, без відома позивачки та не в інтересах їх сім’ї, що на той час існувала, а тому на користь ОСОБА_3 слід стягнути ? частину грошових коштів, які були внесені до статутних фондів товариств, що в сумі складає 1 млн. 215 тис. 084 грн. 30 коп.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року №1576-XII "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Виходячи зі змісту частин другої та третьої статті 61 СК України, якщо вклад до статутного фонду господарського товариства зроблено за рахунок спільного майна подружжя, в інтересах сім'ї, той із подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ одержаних доходів.

Таким чином із моменту внесення грошових коштів до статутного капіталу господарського товариства вони є власністю самого товариства, й зазначені спільні кошти (майно) подружжя втрачають ознаки об’єкту права спільної сумісної власності подружжя.

Право на компенсацію вартості частки коштів виникає у іншого подружжя лише щодо спільних коштів, а не статутного фонду, при цьому лише у тому випадку, коли спільні кошти усупереч статті 65 СК України були використані одним із подружжя саме для внесення вкладу до статутного фонду.

Натомість подальше розпорядження учасником товариства його часткою в статутному капіталі з огляду на положення статей 116, 147 ЦК України є суб’єктивним корпоративним правом такого учасника й відчуження ним на власний розсуд частки в статутному фонді не може вважатися використанням (відчуженням) спільного майна подружжя проти волі іншого подружжя та не в інтересах сім’ї.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився із характером спірних правовідносин, не встановив та не зазначив у рішенні чи була згодна ОСОБА_3 саме на внесення відповідачем їх спільних коштів подружжя в якості вкладів у статутні капітали господарських товариств та чи були зроблені саме такі вклади в інтересах їх сім’ї й помилково вважав, що сам лише факт відчуження ОСОБА_4 своїх часток в статутних капіталах товариств у жовтні та листопаді 2005 року без згоди позивачки дає їй право на стягнення ? частки вкладів до статутних фондів господарських товариств.

Крім того, заперечуючи проти позову, ОСОБА_4, зокрема, зазначав, що формування статутних капіталів деяких товариств та його участь у них не супроводжувалася внесенням ним грошових коштів, а в статутні капітали деяких товариств він вносив кошти в розмірі меншому, ніж зазначено позивачкою, рішення про збільшення статутних фондів виконувалися вже без його участі.

Суд заперечень відповідача фактично не перевірив, установивши, що частки в статутних капіталах господарських товариств ОСОБА_4 набував як у порядку внесення ним грошових коштів як засновником, так і в порядку відчуження на його користь часток іншими учасниками товариств, на зазначені факти належної уваги не звернув і не з’ясував у якому обсязі відповідач робив вклади саме за рахунок його з позивачкою спільних коштів як подружжя.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини й факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.