Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Пшонки М.П.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Мазурка В.А., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Мостобуд", третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Хмельницькому, про стягнення заборгованості з оплати листків непрацездатності, вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" (далі – ВАТ "Мостобуд") на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2007 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ВАТ "Мостобуд", третя особа – відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Хмельницькому, про стягнення заборгованості з оплати листків непрацездатності та середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 7 149 грн. 50 коп., посилаючись на те, що ВАТ "Мостобуд" оплачував зазначені листки не в повному обсязі, оскільки не врахував доплат, які мали постійний характер та які обкладались податком із доходів фізичних осіб, а також не в повному обсязі виплатив середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв’язку з неправильним визначенням розміру середнього заробітку, який підлягав сплаті.

Крім того, ОСОБА_3 просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 25 тис. грн., завданої внаслідок нещасного випадку на виробництві, що призвело до втрати ним 20% професійної працездатності.

ОСОБА_3 просив позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2007 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ВАТ "Мостобуд" на користь ОСОБА_3 5 383 грн. 88 коп. заборгованості з оплати листків непрацездатності, 592 грн. 48 коп. заборгованості з оплати вимушеного прогулу, 5 тис. грн. моральної шкоди та 1 тис. грн. витрат на правову допомогу, а всього 11 976 грн. 36 коп.

У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Мостобуд" ставить питання про скасування судових рішень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) (зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року (v0005700-01) ), відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про охорону праці" відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Однак Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не відповідає за завдану моральну шкоду, оскільки зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. "є" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які потягли втрату працездатності" у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їхніх сімей. Аналогічна норма міститься в Законі України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (489-16) .

Відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (717-16) , який набрав чинності з 30 березня 2007 року, ч. 3 ст. 34 із Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) виключено.

Судами встановлено, що відповідно до акта № 1/04 від 6 травня 2004 року зі ОСОБА_3 стався нещасний випадок на виробництві. Висновком МСЕК від 12 серпня 2006 року ОСОБА_3 встановлено 20 % втрати професійної працездатності безстроково.

Оскільки на час звернення ОСОБА_3 до суду Законом України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, то таку шкоду ОСОБА_3 повинен відшкодовувати роботодавець згідно з правилами ст. 237-1 КЗпП України.

Відповідно до п. 7 Порядку обчислення середньої зарплати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) , середня заробітна плата застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати (основної, додаткової), інших заохочувальних та компенсаційних виплат (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Згідно з пп. 2 та 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) , середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою

пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна

плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку (100-95-п) . При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата; доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад; розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт робітниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та інші); виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо. Премії включаються в заробіток того місяця, на який вони припадають згідно з розрахунковою відомістю на заробітну плату. Премії, які виплачуються за квартал і більш тривалий проміжок часу, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два календарні місяці, включаються в заробіток в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. У разі коли число робочих днів у розрахунковому періоді відпрацьовано не повністю, премії, винагороди та інші заохочувальні виплати під час обчислення середньої заробітної плати за останні два календарні місяці враховуються пропорційно часу, відпрацьованому в розрахунковому періоді.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 337 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 335- 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Мостобуд" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2007 року відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 28 вересня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.