Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Хмельницької районної державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою Хмельницької районної державної адміністрації на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2009 року,

У лютому 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнив, посилаючись на те, що 17 січня 2006 року відповідно до договору купівлі-продажу придбав у ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,10 га по АДРЕСА_1, за яку заплатив 50 тис. грн. На цій земельній ділянці він мав намір будувати будинок, у зв'язку із чим оформив відповідні документи та придбав деякі будівельні матеріали на суму 28 041 грн. 96 коп. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 1 грудня 2006 року договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 січня 2006 року визнано недійсним. ОСОБА_6 просив стягнути з ОСОБА_7 на свою користь вартість земельної ділянки, сплачену ним під час укладення договору купівлі-продажу, у сумі 50 тис. грн., 4 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, 1 500 грн. витрат на правову допомогу та з Хмельницької районної державної адміністрації 23 241 грн. 96 коп. матеріальних збитків, 6 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди й 1 500 грн. витрат на правову допомогу.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2009 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 34 130 грн. - вартість земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 17 січня 2006 року. Стягнуто з Хмельницької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_6 6 384 грн. 30 коп. витрат на розроблення науково-технічної продукції; 200 грн. за комплексне вивчення документів, підготовку державної санітарно-епідеміологічної експертизи Хмельницькою санепідемстанцією; 666 грн. 44 коп. за розроблення та видачу архітектурно-планувального завдання; 8 грн. 66 коп. витрат на послуги банку; 144 грн. 90 коп. за санітарно-епідеміологічну оцінку проектів будівництва; 110 грн. 55 коп. за підготовку та видачу дозволу на виконання будівельних робіт; 20 грн. 62 коп. за довідку бюро технічної інвентаризацій; 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. У решті позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Хмельницька районна державна адміністрація просить скасувати зазначені судові рішення в частині вимог до Хмельницької районної державної адміністрації й ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні цих вимог, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Стягуючи з Хмельницької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_6 відповідні грошові суми на відшкодування матеріальної й моральної шкоди, суди виходили з того, що постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2006 року розпорядження голови Хмельницької районної державної адміністрації від 7 травня 2004 року в частині надання у власність ОСОБА_8 земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 скасовано. Визнано недійсними договір купівлі-продажу земельної ділянки від 17 січня 2006 року та державний акт на право власності на земельну ділянку від 22 травня 2006 року на ім’я ОСОБА_6, чим завдано позивачу матеріальну й моральну шкоду з вини Хмельницької районної державної адміністрації .

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із ст. 24 Закону України "Про планування і забудову території" фізичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог закону не врахували, у порушення вимог ст. ст. 212- 215 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; які правовідносини виникли між ОСОБА_6 та Хмельницькою районною державною адміністрацією; чи за власним волевиявленням ОСОБА_6 звернувся до районної адміністрації із заявою про надання дозволу на будівництво з метою подальшого виготовлення за власні кошти документів, необхідних для отримання дозволу на виконання будівельних робіт; чи надаючи ОСОБА_6 дозвіл на будівництво районна державна адміністрація діяла в межах своїх повноважень, делегованих державою, та чи були ці дії неправомірними; в якому порядку та ким відшкодовується шкода завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення в частині позовних вимог до Хмельницької районної державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Хмельницької районної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 29 травня 2009 року в частині позовних вимог до Хмельницької районної державної адміністрації про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.