Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сеніна Ю.Л.,

суддів: Лихути Л.М., Охрімчук Л.І.,

Перепічая В.С., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Мелітопольська міська рада, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно,

У жовтні 2006 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання дійсним укладеного 10 серпня 2006 року в простій письмовій формі договору купівлі-продажу торговельного павільйону площею 12 кв.м, розташованого в приміщенні Центрального ринку м. Мелітополя по вулиці Свердлова, 4, а також про визнання за нею право власності на вказане приміщення. В обґрунтування позову посилалась на те, що відсутність нотаріального посвідчення договору позабавляє її права здійснити державну реєстрацію права власності.

рішенням Мелітопольського міськрайонного суду від 18 грудня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 1 квітня 2009 року, позов задоволено.

Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 10 серпня 2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Визнано за ОСОБА_3 право власності на торговельне приміщення площею 12 кв.м. та торговельне приміщення площею 8 кв.м. в будівлі аптечного павільйону, розташовані в м. Мелітополі по вул. Свердлова, 4 на території центрального ринку.

У касаційній скарзі Мелітопольська міська рада просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суди виходили з того, що договір купівлі-продажу торговельного павільйону, укладений 10 серпня 2006 року, фактично виконано відповідачем ОСОБА_4, оскільки він передав спірне майно ОСОБА_3, а тому, не зважаючи не відсутність його нотаріального посвідчення, він є дійсним та за ОСОБА_3 слід визнати право власності на це майно.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Виходячи зі змісту ст.ст. 218, 220 ЦК України, недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину робить такий правочин нікчемними, якщо він відповідно до чинного законодавства підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

При розгляді справи судом наведені вище норми закону не враховані, обставин, які свідчать про те, що ОСОБА_4 як сторона по справі ухилявся від нотаріального посвідчення договору, не встановлено. До того ж ОСОБА_4 не заперечував проти позову та повністю його визнав (а.с. 27), а отже, обставини, які утруднювали чи робили неможливим посвідчення цього договору нотаріально у встановленому законом порядку, відсутні.

Крім того, відповідно до довідки № 1542 від 20 лютого 2008 року за даними КП Мелітопольського міжміського бюро технічної інвентаризації нежитлова будівля за адресою м. Мелітополь, вулиця Свердлова, 4, в якій розташоване приміщення, що є предметом оспорюваного договору купівлі продажу, на підставі рішення 13 сесії Мелітопольської міської ради від 13 грудня 1991 року належить Мелітопольській міській раді (а.с. 35) і згідно з повідомленням начальника управління комунальною власністю дані про відчуження будь-яких вбудованих приміщень в споруді, яка входить до складу майнового комплексу по вул. Свердлова, 4, відсутні (а.с. 36).

З огляду на наведене, суд не мав законних підстав для визнання угоди дійсною та визнання за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно.

Враховуючи, що судом повно досліджено обставини справи, проте не застосовано закон, який підлягав застосуванню, оскаржувані судові рішення відповідно до положень ст. 341 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Мелітопольської міської ради задовольнити.

рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 грудня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 1 квітня 2009 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особи Мелітопольська міська рада, про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно відмовити.

рішення оскарженню не підлягає.