Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Торговельний центр "Білий Лебідь" про стягнення грошової винагороди, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 1 березня 2003 року до 18 лютого 2008 року він працював у відкритому акціонерному товаристві "Торговельний центр "Білий Лебідь" (далі – ВАТ "Торговельний центр "Білий Лебідь") на посаді електрика п’ятого розряду служби безпеки та забезпечення режиму роботи підприємства. Наказом відповідача від 18 лютого 2008 року його було звільнено з роботи за власним бажанням у зв’язку з виходом на пенсію на підставі ст. 38 КЗпП України. Відповідно до п. 5.1.7 колективного договору ВАТ "Торговельний центр "Білий Лебідь" у випадку звільнення працівника з підприємства у зв’язку з виходом на пенсію йому виплачується грошова винагорода в розмірі одного місячного окладу. Однак при звільненні з роботи, на неодноразові звернення до адміністрації підприємства з проханням виплатити цю грошову винагороду, йому відмовлено в її виплаті з посиланням на те, що він звільнився не відразу після досягнення пенсійного віку, тобто 22 травня 2007 року, а продовжував працювати.

Вважаючи таку відмову незаконною, позивач просив стягнути з відповідача грошову виплату в розмірі чотирьох окладів та 2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У процесі судового розгляду позивач змінив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача грошову винагороду в розмірі одного посадового окладу у зв’язку з виходом на пенсію, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 2 500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2009 року, позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ "Торговельний центр "Білий Лебідь" на користь ОСОБА_6 грошову винагороду в розмірі 1 680 грн.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування судових рішень у частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалення в цій частині нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що зазначена грошова допомога є соціальною виплатою, яка не пов’язана із заробітною платою й невиплата якої не є підставою для стягнення середнього заробітку згідно з положеннями ст. ст. 116, 117 КЗпП України, а також із недоведеності обставин завдання моральної шкоди.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Згідно зі змістом ст. ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 5.1.7 колективного договору ВАТ "Торговельний центр "Білий Лебідь" на 2007-2009 роки передбачено, що у випадку звільнення працівника з підприємства у зв’язку з виходом на пенсію йому виплачується грошова винагорода в розмірі одного місячного окладу.

Як убачається з матеріалів справи, при звільненні позивача з роботи у зв’язку з виходом на пенсію відповідачем зазначена грошова винагорода йому виплачена не була.

Однак суд, вирішивши питання про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача цієї грошової винагороди, у порушення вимог ст. 213 ЦПК України на зазначені положення закону належної уваги не звернув, унаслідок чого його висновок про те, що вказана грошова допомога є соціальною виплатою, яка не пов’язана із заробітною платою й невиплата якої не є підставою для стягнення середнього заробітку згідно з положеннями ст. ст. 116, 117 КЗпП України, є непереконливим.

З урахуванням викладеного не можна погодитись і з висновком суду про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_6 моральної шкоди.

Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, на зазначені порушення уваги не звернув.

За таких обставин визнати ухвалені судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й відшкодування моральної шкоди законними та обґрунтованими не можна, тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті – судові рішення не оскаржувались.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 17 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 червня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства "Торговельний центр "Білий Лебідь" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні й відшкодування моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.