Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення коштів, за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 жовтня 2009 року,

У лютому 2009 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі – ВАТ "ВіЕйБі Банк") про стягнення коштів. Позивачі зазначали, що 18 червня 2008 року уклали з ВАТ "ВіЕйБі Банк" договори банківського вкладу на суму 5 501,14 доларів США кожен строком на 12 місяців під 11, 5 % річних. Однією з умов договорів була можливість їх дострокового розірвання вкладником за умови повідомлення про це банк не пізніше ніж за сім днів. 30 січня 2009 року вони надіслали на адресу банку листи, в яких повідомили про свій намір розірвати договір з 10 лютого 2009 року. Однак, одержавши 12 лютого 2009 року їх вимогу банк повернув їм вклади та проценти за ними лише 18 червня 2009 року. Посилаючись на порушення банком грошового зобов’язання, позивачі просили стягнути з банку на їх користь три проценти річних та пеню по 1 016 грн. 81 коп. на кожного, а також по 5 479 грн. 20 коп. матеріальної та по 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в частині відшкодування моральної шкоди. Інші вимоги кожного з позивачів задоволено.

рішенням апеляційного суду Вінницької області від 14 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відшкодування матеріальної шкоди та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові. У решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ "ВіЕйБі Банк", посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача пені та процентів річних, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ВАТ "ВіЕйБі Банк" порушив грошове зобов’язання, а тому повинен нести перед позивачами передбачену ст. 625 ЦПК України відповідальність у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми, а також передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" пеню.

Однак з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Частиною 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено відповідальність виконавця роботи (послуги) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені.

Судом установлено, що ВАТ "ВіЕйБі Банк" надав позивачам послугу, яка зводилася до прийняття ним від позивачів грошових сум з обов’язком виплати процентів на них. Надання такої послуги було оформлено укладеними банком з позивачами договорами банківських вкладів.

Після укладення цих договорів між банком та позивачами виникли зобов’язальні відносини, які регулюються нормами зобов’язального права та положеннями укладених договорів банківських вкладів. Положення ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів", яка встановлює відповідальність виконавця робіт (послуг) за її не виконання в обумовлений договором строк у вигляді сплати пені, виниклих між сторонами відносин не регулюють.

Суд на зазначені положення закону та обставини справи уваги не звернув та помилково до спірних відносин застосував закон, який застосуванню до них не підлягає, що відповідно до ст. 341 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині й ухвалення нового рішення про відмову в позові.

В частині стягнення процентів річних рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, а тому в цій частині скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 336, ст. 337, ст. 341, п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задовольнити частково.

рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 жовтня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення пені скасувати.

У позові ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про стягнення пені відмовити.

В решті рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 липня 2009 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.