Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" (далі – ВАТ "Павлоградвугілля") про стягнення невиплачених щомісячних страхових виплат по відшкодуванню шкоди у зв’язку з ушкодженням здоров’я за касаційною скаргою ВАТ "Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працював на шахті "Павлоградська" ВАТ "Павлоградвугілля". Під час виконання професійних обов’язків із ним трапився нещасний випадок, унаслідок якого він утратив 5 % професійної працездатності, що підтверджується висновком МСЕК від 1 листопада 1995 року. Наказом шахти від 30 листопада 1995 року №990 йому призначено щомісячне відшкодування шкоди за ушкоджене здоров’я на виробництві в сумі 10 грн. 25 коп., виплату відповідач став здійснювати з лютого 1997 року в сумі 14 грн. 01 коп. У зв’язку з тим, що відповідач у квітні 1996 року не здійснив відповідне перерахування, просив стягнути з ВАТ "Павлоградвугілля" на його користь недоплату відшкодування шкоди за період з листопада 1995 року до липня 2008 року в розмірі 14 544 грн. 58 коп.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року, позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_3 недоплату відшкодування шкоди в розмірі 14 941 грн. 75 коп.

У касаційній скарзі відповідач порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що з 1 квітня 1996 року відповідач безпідставно не застосовував підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 2,38.

Однак погодитися з такими висновками не можна.

Пунктом 1 Указу Президента України від 9 січня 1996 року "Про додаткові заходи щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості" (41/96) Кабінету Міністрів України за погодженням з об'єднанням галузевих профспілок доручено, зокрема, визначити умови оплати праці, розміри тарифних ставок і схеми посадових окладів працівників вугільної промисловості та шахтного будівництва з урахуванням умов складності праці, здійснивши їх перегляд з метою збільшення у межах наявного фонду споживання; установити граничні розміри надбавок, доплат, премій і винагород для підвищення частини тарифу у середньомісячній заробітній платі працівників вугільної промисловості не менш як до 70 відсотків, маючи на увазі, що зазначені розміри можуть збільшуватись у колективних договорах підприємств за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків та інших платежів.

На виконання зазначеного Указу Президента (41/96) та відповідно до доручення Кабінету Міністрів України від 15 січня 1996 року № 469/1 Міністр вугільної промисловості затвердив наказ від 4 березня 1996 року "Про додаткові заходи матеріального стимулювання працівників вугільної промисловості" за погодженням зі співвласниками галузевих профспілок. Пунктом 1.3 указаного наказу працівникам роз’яснено, що збільшення тарифних ставок і окладів здійснюється з метою збільшення частки тарифів у середньомісячній заробітній платі в межах наявного фонду споживання за рахунок: вартості здешевлення харчування; зміни порядку оплати за нормативний час пересування у шахті від ствола до робочого місця і в зворотному напрямку; встановлення граничних розмірів надбавок доплат, премій та винагород. Згідно з п. 1. 4 цього наказу передбачено, що збільшення розмірів тарифних ставок слід здійснити в межах фонду споживання, визначеного у порядку, встановленому Положенням з планування та утворення фонду споживання на підприємствах вугільної промисловості, затвердженим наказом Міністерства вугільної промисловості України (далі – Мінвуглепром) від 29 лютого 1996 року № 70.

При цьому у зазначеному наказі не вироблено механізм здійснення перерахунку розмірів відшкодування шкоди працівникам, і вказаний наказ не містить положення про необхідність підвищення тарифної ставки саме на коефіцієнт 2,38.

Пунктом 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено перелік підстав для перерахування розміру відшкодування шкоди (втраченого заробітку, витрат на соціальну і медичну допомогу) до яких віднесено: зміну ступеня втрати професійної працездатності; зміну складу сім'ї померлого; підвищення мінімального розміру заробітної плати в порядку, визначеному законодавством; підвищення тарифних ставок /окладів/ працівників госпрозрахункових підприємств, а також заробітної плати відповідно до колективного договору.

Судом установлено, що ОСОБА_3 працював на шахті "Павлоградська" ВАТ "Павлоградвугілля". Під час виконання професійних обов’язків із ним трапився нещасний випадок, унаслідок чого він втратив 5 % професійної працездатності, що підтверджується висновком МСЕК від 1 листопада 1995 року. Наказом шахти від 30 листопада 1995 року №990 позивачу призначено щомісячне відшкодування шкоди за ушкоджене здоров’я на виробництві в сумі 10 грн. 25 коп., виплату відповідач став здійснювати з лютого 1997 року в сумі 14 грн. 01 коп.

Крім того, суд першої інстанції виходив також із того, що з 1 квітня 1996 року на шахті "Павлоградська" ВАТ "Павлоградвугілля" було підвищено тарифні ставки та посадові оклади на коефіцієнт 2,38.

Однак під час вирішення спору судом не враховано. що згідно з роз’ясненнями Міністерства праці України від 13 вересня 1996 року № 06-3138, Головної державної інспекції праці Міністерства праці України від 17 жовтня 1997 року № 02/2-4171 (v4171203-97) і доповненнями до Угоди по тарифах, трудових та соціальних гарантіях між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 18 листопада 1997 року у тих випадках, коли при черговому перерахуванні відшкодування шкоди потерпілим на виробництві при виконанні ними трудових обов’язків, пов’язаних з підвищенням тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві, установі організації перерахований на 100 % втрати професійної працездатності розмір відшкодування шкоди перевищує реальну заробітну плату відповідного працівника, розмір відшкодування шкоди потерпілому визначається із середньомісячної заробітної плати відповідного працівника (після проведення підвищення тарифних ставок) при умові, що він відпрацював повний календарний місяць або у перерахунку на повний календарний місяць роботи. При цьому перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період, і даний середньомісячний заробіток відповідного працівника є визначальним для проведення перерахунку відшкодування втраченого заробітку.

Отже, розмір втраченого заробітку потерпілого підлягає перерахуванню, якщо відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів), а перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати професійної працездатності не повинен перевищувати реальної заробітної плати відповідного працівника за цей період.

Суд на зазначене уваги не звернув і провів коригування розміру втраченого заробітку позивача з указівкою на коефіцієнти підвищення тарифних ставок, не перевіривши при цьому, чи відбулося реальне підвищення тарифних ставок (окладів) та чи не перевищує перерахований розмір відшкодування шкоди реальної заробітної плати відповідного працівника.

Таким чином, судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з передачею справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущене судом першої інстанції й не було усунене апеляційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" задовольнити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.