Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі :

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання договору позики частково недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2008 року,

У червні 2007 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що протягом 2005 року вона неодноразово позичала грошові кошти ОСОБА_7 Станом на 21 березня 2006 року всього було позичено 75 тис. доларів США, про що складена розписка. Указувала, що виконання зобов’язання щодо повернення коштів установлено за домовленістю сторін вересень 2006 року. Просила стягнути із ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно в порядку ст. 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) заборгованість за договором позики в розмірі 378 750 грн.

У липні 2007 року ОСОБА_8 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання частково недійсним договору позики, посилаючись на відсутність його згоди на укладення договору позики.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2007 року позов ОСОБА_6 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 заборгованість за договором позики в розмірі 328 250 грн. та судові витрати в розмірі 1 730 грн. У задоволенні позову ОСОБА_8 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2008 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 солідарно із ОСОБА_7 заборгованості за договором позики в сумі 328 250 грн. і судових витрат у розмірі 1 730 грн. скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики. У решті - рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_7 позичила в ОСОБА_6 75 тис. доларів США в інтересах сім’ї, а саме для придбання меблів у квартиру, в якій вона мешкала із ОСОБА_8 до розірвання шлюбу.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення із ОСОБА_8 у солідарному порядку заборгованості за договором позики, апеляційний суд виходив із недоведеності використання ОСОБА_7 позичених грошей в інтересах сім’ї.

З висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи й не заперечується сторонами, 21 березня 2006 року ОСОБА_7 видала розписку про отримання грошей у ОСОБА_6 Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2007 року встановлено, що шлюбні відносини між відповідачами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 припинені у вересні 2006 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.

Оскільки за договором позики позикодавець передає позичальникові грошові кошти у власність, а останні згідно з вимогами ст. 60 СК України стають об’єктом спільної сумісної власності подружжя, погодитись із висновком апеляційного суду про те, що на спірні правовідносини не поширюється правило про солідарну відповідальність, не можна.

Установивши на підставі доказів, яким дана належна оцінка, факт отримання ОСОБА_7 грошей для придбання в інтересах сім'ї меблів у квартиру, в якій мешкала її сім’я, районний суд дійшов правильного висновку про стягнення боргу з обох з подружжя в солідарному порядку.

Судом першої інстанції повно й всебічно з’ясовані обставини справи, правильно встановлено характер спірних правовідносин та норму права, яка підлягає застосуванню для їх регулювання, зокрема ст. 65 СК України.

За таких обставин рішення апеляційного суду не може залишатися в силі й підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 липня 2008 року скасувати, рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.