Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за надані послуги та відшкодування збитків за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" на рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 серпня 2009 року,

У січні 2009 року відкрите акціонерне товариство "Укренерговугілля" (далі – ВАТ "Укренерговугілля") звернулося до суду із зазначеним позовом, який у процесі розгляду справи уточнили, посилаючись на те, що ОСОБА_6 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 та користується наданими позивачем послугами з енергопостачання. Відповідач оплату за послуги енергопостачання в повному обсязі не здійснює, у зв’язку із чим утворилась заборгованість за останні три роки в сумі 1 252 грн. 82 коп. Крім того, під час перевірки дотримання вимог чинного законодавства щодо використання електричної енергії у відповідача було виявлено порушення, а саме безоблікове користування електричною енергією шляхом самовільного підключення поза приладом обліку другого дублюючого входу відкритої проводки. Під час виявлення зазначеного порушення працівниками позивача був складений акт за № 20537 від 13 травня 2008 року, який підписаний ОСОБА_6 Комісією з розгляду актів нараховано збитки на суму 1 482 грн. 57 коп. ВАТ "Укренерговугілля" просило стягнути з ОСОБА_6 на їхню користь заборгованість за обліковану і не обліковану електричну енергію.

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 5 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 13 серпня 2009 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Укренерговугілля" просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з висновками якого погодися апеляційний суд, посилався на те, що електричною енергією за лічильником № 2617128 користувався не відповідач, а його батько – ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Саме ОСОБА_7 порушено правила користування електричною енергією і завдано збитки позивачу. Про смерть ОСОБА_7 позивачу стало відомо у травні 2008 року, до суду з вимогами про стягнення заборгованості він звернувся лише у січні 2009 року.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення (далі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією (далі – Методика), затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 року № 1416 (z0919-99) .

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та Правил згідно із законодавством України.

На підставі п. 48 Правил споживач несе відповідальність згідно із законодавством за розкрадання електричної енергії у разі споживання електричної енергії без приладів обліку.

Пункт 4 Порядку визначення розміру і відшкодування збитків, завданих енергопостачальнику внаслідок викрадення електричної енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 2006 року № 122 (122-2006-п) , установлює, що обсяг електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, визначається за величиною розрахункового споживання електричної енергії протягом періоду порушення на підставі акта виявлених порушень, складеного відповідно до Методики.

Згідно з п. 53 Правил та Методики розрахунок завданих енергопостачальнику збитків здійснюється: за добовою величиною розрахункового споживання електричної енергії; за кількістю днів з дня останнього контрольного зняття представником енергопостачальника показів приладу обліку чи його технічної перевірки до дня усунення порушення (зокрема, у разі виявлення представником енергопостачальника прихованої електропроводки, пристрою, що занижує покази приладу обліку, кількість днів обчислюється з дня останньої технічної перевірки і до дня усунення порушення, але не більше терміну позовної давності); за тарифами (цінами) для населення, що діяли у період, за який нараховується розмір збитків.

У силу вимог ст. 611 ЦК України в разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з актом про порушення правил користування електричною енергією, складеним 13 травня 2008 року, у квартирі АДРЕСА_2 виявлено безоблікове споживання електричної енергії.

Установлено, що ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадщину прийняв ОСОБА_6 На час складання акта у квартирі мешкав ОСОБА_6, у присутності якого складено та ним підписано акт. На час перевірки з ОСОБА_6 договір на використання електричної енергії не був укладений, але те, що він отримував такі послуги та не заперечував проти їх отримання, свідчить про фактичне існування договірних відносин між ним і позивачем.

Вирішуючи спір, суди зазначених вимог законодавства не врахували, не звернули уваги на те, що позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості як за обліковану так і за необліковану електричну енергію, в порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають з установлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; не дали належної правової оцінки зібраним у справі доказам, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля" задовольнити частково.

Рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 5 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 13 серпня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.