Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом державного підприємства "Виробниче об’єднання "Знамя" до ОСОБА_6 та Октябрського районного відділу Полтавського міського управління Управління МВС України в Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням за касаційною скаргою державного підприємства "Виробниче об’єднання "Знамя" на рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 жовтня 2009 року,

У вересні 2008 року державне підприємство "Виробниче об’єднання "Знамя" (далі – ДП "ВО "Знамя") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 та Октябрського районного відділу Полтавського міського управління Управління МВС України в Полтавській області про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням. Позивач зазначав, що у зв’язку з роботою відповідачки на ДП "ВО "Знамя" у 1979 році їй в користування була виділена двохкімнатна квартира № 154 в будинку по вулиці Алмазній, 4 в місті Полтаві. Після звільнення з роботи на ДП "ВО "Знамя" відповідачка у 1983-1991 роках працювала у районах Крайньої півночі колишнього СРСР, а спірне жиле приміщення бронювала. Повернувшись з крайньої півночі відповідачка в лютому 1992 року зареєструвалася у квартирі, однак, не поселилася туди і до цього часу в ній не проживає. Посилаючись на те, що відповідачка не проживає в квартирі понад строк, встановлений ст. 71 ЖК України, позивач просив визнати її такою, що втратила право користування квартирою.

Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27 січня 2009 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_6 такою, що втратила право користування квартирою № 154 в будинку по вулиці Алмазній, 4 у місті Полтаві та зобов’язано Октябрський районний відділ Полтавського міського управління Управління МВС України в Полтавській області зняти ОСОБА_6 з реєстрації у вказаній квартирі.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 27 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ДП "ВО "Знамя", посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову у позові, апеляційний суд виходив із того, що спірне жиле приміщення є гуртожитком і підстав для виселення з нього відповідачки немає, а положення ст. 71 ЖК України виниклі між сторонами правовідносини не регулює.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 ЖК України жиле приміщення набуває статусу гуртожитку за умови його реєстрації як такого у виконавчому комітеті місцевої ради.

В обґрунтування позовних вимог позивач серед іншого посилався на те, що спірна квартира знаходиться у житловому будинку готельного типу і гуртожитком не є.

На порушення вимог ст. 212 ЦПК України апеляційний суд цього посилання не перевірив та мотивів відмови у його прийняті в рішенні не відобразив. Разом з тим, зазначене посилання має значення для правильного вирішення спору, а тому ухвалення судом рішення без його перевірки та належної оцінки є помилковим.

Крім того, судом не взято до уваги, що затверджене постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року № 208 (208-86-п) Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до ст. 131 ЖК України визначається порядок користування останніми, передбачає можливість збереження права користування жилою площею при тимчасовій відсутності лише за громадянами, які вибули з гуртожитку у зв’язку з призовом на дійсну строкову службу, а також за офіцерами, які вибули з нього у зв’язку з призовом із запасу на дійсну військову службу на строк до трьох років (п. 13). Виходячи з цього правила ст. 71 ЖК України про збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами в інших випадках, зокрема, в разі роботи в іншому місці, не можуть поширюватись на осіб, тимчасово відсутніх у гуртожитку. Разом з тим відповідно до ч. 8 ст. 8 ЦПК України з урахуванням подібності правовідносин щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ч. 1 ст. 71 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутнім права на жиле приміщення протягом шести місяців слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа (за відсутності підстав для виселення).

Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду та передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства "Виробниче об’єднання "Знамя" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 27 жовтня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.