Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Сеніна Ю.Л., Лихути Л.М., Романюка Я.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом

виконавчого комітету Вінницької міської ради до ОСОБА_4 про виселення; за позовом ОСОБА_4 до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права користування жилим приміщенням за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2009 року,

У квітні 2004 року виконавчий комітет Вінницької міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про виселення, мотивуючи позовні вимоги тим, АДРЕСА_1 зареєстрований за Вінницькою міською Радою на підставі рішення її виконавчого комітету № 594 від 14 листопада 1985 року, в однокімнатну квартиру № 31 цього будинку був тимчасово заселений ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1; 1 серпня 2003 року в квартиру самовільно вселилась дочка померлого ОСОБА_5- ОСОБА_4 із своїм неповнолітнім сином. Посилаючись на те, що

ОСОБА_4 добровільно звільнити самовільно зайняте житлове приміщення не бажає, просив задовольнити позов.

ОСОБА_4 у червні 2004 року звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання за нею права користування АДРЕСА_1 на підставі ст.ст. 64, 65 ЖК України.

Рішенням Ленінського районного суду від 2 квітня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2009 року, позов виконавчого комітету Вінницької міської ради задоволено, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судом норм матеріального та процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 335- 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 2 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 26 травня 2009 року відхилити, зазначені судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.