Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до державного підприємства "Кам’янець-Подільське лісове господарство" про поновлення на роботі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2009 року,

У червні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з указаним позовом, зазначаючи, що з 22 жовтня 1992 року він працював на посаді лісничого державного підприємства "Кам’янець-Подільське лісове господарство" (далі – ДП "Кам’янець-Подільське лісове господарство"). Наказом від 30 травня 2006 року № 73 його було звільнено з посади лісничого Панівецького лісництва ДП "Кам’янець-Подільське лісове господарство" на підставі пп. 3, 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Вважаючи звільнення незаконним, позивач просив поновити його на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 липня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15 вересня 2006 року, позов задоволено частково. Виключено з резолютивної частини наказу ДП "Кам’янець-Подільське лісове господарство" від 30 травня 2006 року № 73 підставу звільнення лісничого Панівецького лісництва ДП "Кам’янець-Подільське лісове господарство" ОСОБА_6 – п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2008 року заяву ОСОБА_6 про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано.

У процесі розгляду справи позивач заявив клопотання про залишення його позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу без розгляду, яке було задоволено судом.

Рішенням Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2008 року позов задоволено. Наказ ДП "Кам’янець-Подільське лісове господарство" від 30 травня 2006 року № 73 про звільнення ОСОБА_6 з посади лісничого Панівецького лісництва ДП "Кам’янець-Подільське лісове господарство" на підставі пп. 3, 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України скасовано та поновлено ОСОБА_6 на роботі на посаді лісничого Панівецького лісництва ДП "Кам’янець-Подільське лісове господарство".

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2009 року рішення Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 1 грудня 2008 року та ухвалу цього суду від 22 січня 2008 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_6 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права й ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України (1618-15) .

Скасовуючи рішення та ухвалу суду першої інстанції й направляючи справу на новий розгляд, апеляційний суд виходив із того, що міськрайонний суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для справи, і не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитися не можна, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм процесуального права.

Статтею 311 ЦПК України визначений вичерпний перелік підстав для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд.

Так, рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції; 6) справу розглянуто з порушенням правил виключної підсудності.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" (v0012700-08) роз’яснено, що виходячи з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених п. 5 ч. 1 ст. 307 ЦПК, апеляційний суд може скасувати рішення суду першої інстанції з передачею справи на новий розгляд лише з підстав, вичерпно визначених у ст. 311 ЦПК (вона розширеному тлумаченню не підлягає), за наявності яких рішення суду скасовується незалежно від правильності висновків суду та незалежно від того, чи посилаються учасники процесу на такі порушення (ст. 303 ЦПК).

У порушення вимог ст. ст. 304, 311 ЦПК України апеляційний суд ухилився від виконання процесуальних обов’язків, які покладені на нього при перегляді судових рішень, та не взяв до уваги, що неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Однак у порушення наведених вимог закону апеляційний суд увійшов у обговорення питання правомірності постановлення ухвали Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 22 січня 2008 року про перегляд рішення суду у зв’язку з нововиявленими обставинами, тоді як доводи апеляційної скарги відповідача стосувались виключно рішення цього суду від 1 грудня 2008 року щодо вирішення спору сторін по суті (а.с. 337-338 т. 1).

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 11 лютого 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.