Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Перепічая В.С., Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" (далі – ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго") до ОСОБА_3 про стягнення вартості необлікованої електричної енергії за касаційною скаргою ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 2 квітня 2009 року,

У квітні 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що під час проведення 11 травня 2005 року чергової перевірки працівниками РЕМ виявлено приєднання кабелю до лінії електропередач без обліку електролічильника, що є порушенням правил користування електричною енергією. Посилаючись на ці обставини, просив стягнути з відповідачки 9 040 грн. 71 коп. вартості необлікованої електричної енергії.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 2 квітня 2009 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго" ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального й процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам судові рішення не відповідають.

Відмовляючи в задоволенні позову ВАТ ЕК "Закарпаттяобленерго", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що з ОСОБА_3 не укладався договір про надання послуг, тому вона не є споживачем послуг.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ст. ст. 24- 27 Закону України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення (далі – Правила), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357 (1357-99-п) , та Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року № 562 (z0782-06) (далі – Методика).

Постачання фізичним особам електричної енергії здійснюється на підставі договору про користування електричною енергією.

Підключення електричної енергії за заявою наймача (власника квартири) і відкриття особового рахунку слід вважати фактичним укладенням договору на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правилами.

Нормою ч. 4 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачається, що споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що договір про користування електричною енергією №99-2867А у житловому будинку №89 по вул. Г. Артемовського в м. Мукачевому укладався з колишнім чоловіком відповідачки – ОСОБА_5, який є співвласником зазначеного помешкання.

Частиною 2 ст. 65 Сімейного кодексу України передбачено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, ч. 4 цієї ж статті встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

З пояснень ОСОБА_3 убачається, що вона після розлучення з чоловіком продовжує мешкати в указаному будинку, користується електричною енергією та вносить за нею плату (а. с. 11-12).

Суд не з’ясував, чи не засвідчувала поведінка сторін їхню волю до настання відповідних правових наслідків і чи не виникли в них договірні правовідносини на умовах, передбачених Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Правилами.

У порушення ст. ст. 10, 212, 213 ЦПК України належним чином не перевірили пояснення сторін, не встановили осіб, які користувалися електричною енергією в указаному будинку і яких можна віднести до споживачів електричної енергії.

Ураховуючи викладене, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства енергопостачальна компанія "Закарпаттяобленерго" задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 2 квітня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.