Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа – відділ державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за касаційними скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року,

У жовтні 2008 року ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, третя особа – відділ державної виконавчої служби Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів. Позивачка зазначала, що на підставі рішення суду відділом державної виконавчої служби з відповідача стягуються аліменти на утримання їх з відповідачем сина ОСОБА_9. Посилаючись на те, що відповідачем аліменти сплачуються не регулярно та не у повному розмірі, позивачка просила на підставі ст. 196 СК України стягнути з відповідача неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів у розмірі 25 507 грн. 57 коп.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 15 липня 2009 року у позові відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2 000 грн. неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за період з 1 січня 2006 року по 1 вересня 2008 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_7, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення апеляційного суду і задовольнити її позов у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що в позивачки є право на стягнення неустойки від суми несплачених аліментів та обчислив її в межах одного місяця, одночасно зменшивши розмір неустойки з врахуванням матеріального стану відповідача.

Однак з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Судом установлено, що рішенням Павлоградського міськрайонного суду від 25 вересня 1996 року ухвалено стягувати з відповідача ОСОБА_7 на користь позивачки ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частки всіх видів його заробітку щомісяця, починаючи з 16 вересня 1996 року до досягнення сином повноліття. Також, як установлено судом, за період з січня 2006 року по 1 червня 2009 року платник аліментів ОСОБА_7 допустив заборгованість по сплаті аліментів на суму 2 972 грн. 08 коп. (а.с. 113- 114).

Оскільки зобов’язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, апеляційному суду слід було з’ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановивши строк, до якого кожне із цих зобов’язань повинно бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір неустойки (пені), виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов’язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої неустойки (пені) за кожен із прострочених платежів та визначивши його загальну суму.

Не встановивши строку порушення відповідачем свого зобов’язання щодо сплати аліментів та неправильно обчисливши розмір неустойки (пені), апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухваленого ним рішення та передачі справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 6 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27 жовтня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.