Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа – ОСОБА_6, про стягнення аліментів на повнолітню дитину та додаткових витрат на утримання дитини за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року,

У січні 2009 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дитину та додаткових витрат на утримання дитини.

Зазначала, що перебувала із ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, від якого має дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3 листопада 2005 року шлюб розірвано й з лютого 2006 року відповідач сплачує аліменти на утримання дитини у розмірі ? частини від усіх видів заробітку.

Посилаючись на те, що ОСОБА_8 зобов`язаний брати участь у додаткових витратах на дитину, просила стягнути з відповідача на її користь 4 320 грн. вартості навчання дитини у Московському державному університеті економіки, статистики та інформатики за два семестри 2008-2009 навчального року; 3 500 грн. вартості курсів водіїв.

У березні 2009 року у зв`язку з досягненням дитиною повноліття, ОСОБА_4 уточнила позовні вимоги і просила стягнути із ОСОБА_9 аліменти у розмірі ? частини від усіх видів доходів на утримання ОСОБА_7 до досягнення ним 23 років, 8 000 грн. вартості його навчання у Московському державному університеті економіки, статистики та інформатики, 1 000 грн. додаткових витрат щомісячно.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_5 на її користь ? частину усіх додаткових витрат, понесених нею за період навчання ОСОБА_7 у Московському державному університеті економіки, статистики та інформатики у сумі 4 000 грн., 435 грн. додаткових витрат на утримання дитини, з яких 100 грн. додаткових витрат на лікування ОСОБА_7 щомісячно, починаючи з січня 2009 року і до припинення навчання, але не більше ніж досягнення сином 23 років, 335 грн. додаткових витрат на навчання ОСОБА_7 щомісячно, починаючи з червня 2009 року і до припинення навчання, але не більше ніж досягнення сином 23 років. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь держави 51 грн. та 321 грн. 50 коп. судового збору, 22 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 78 грн. 50 коп. судового збору, 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2009 року виправлено в резолютивній частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року арифметичну помилку, а саме: цифру "435" виправлено на "265", а "335" - на "165".

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2009 року в частині визначення розміру аліментів, стягнутих із ОСОБА_5, стягнення з нього додаткових витрат у сумі 100 грн. та 335 грн. щомісячно та 321 грн. 50 коп. судового збору на користь держави скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визначено розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_7 до закінчення ним навчання, але не більше ніж досягнення ним 23 років, в твердій грошовій сумі 500 грн., у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 в частині стягнення із ОСОБА_5 додаткових витрат на утримання ОСОБА_7 у сумі 100 грн. та 335 грн. щомісячно відмовлено. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов`язкового скасування судових рішень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 332, 335- 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.