Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну договору найму житла та визначення порядку користування жилим приміщенням і за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням,

У січні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він і відповідачка з дітьми проживають у квартирі АДРЕСА_1, однак шлюб між ними розірвано, ОСОБА_5 створила іншу сім’ю й між ними виникають суперечки щодо оплати комунальних послуг та внесення квартирної плати.

Позивач просив визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 в м. Кременчуці й виділити в його користування кімнату площею 12,8 кв.м. та ? частину кімнати площею 17,9 кв.м., виділити відповідачці в користування кімнату площею 12,8 кв.м. та ? частину кімнати площею 17,9 кв.м., приміщення загального користування залишити в спільному користуванні й змінити договір найму житла відповідно до такого порядку.

ОСОБА_5 пред’явила позов до ОСОБА_4 і просила визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, - квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на те, що влітку 2006 року ОСОБА_4 добровільно залишив спірне житло, згодом повідомив, що створив сім’ю й проживає з іншою жінкою, своїх речей у спірній квартирі не тримає, комунальні послуги не оплачує, обов’язків із утримання житла не несе.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 17 листопада 2009 року, в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено, позов ОСОБА_5 задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 26 січня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 17 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.