Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа: ОСОБА_8, про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 7 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 4 вересня 2008 року,

У грудні 2006 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання повнолітньої дочки, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка продовжує навчання. Свої вимоги мотивувала тим, що ОСОБА_8 навчається на денному відділенні Кримського факультету менеджменту і бізнесу Київського національного університету культури та мистецтв, не працює, у зв'язку із чим потребує додаткового утримання. Матеріальна допомога, яку надає відповідач на утримання дитини, є недостатньою.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 7 травня 2008 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 4 вересня 2008 року, позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання дочки, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 323 грн. 50 коп. щомісяця до закінчення навчання на Кримському факультеті менеджменту і бізнесу Київського національного університету культури та мистецтв або до досягання дитиною 23 років, починаючи з 8 грудня 2006 року, 51 грн. судового збору на користь держави, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що сторони у справі з 20 серпня 1988 року до 27 березня 1991 року перебували в зареєстрованому шлюбі, мають дочку, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_8 навчається на денному відділенні Кримського факультету менеджменту і бізнесу Київського національного університету культури та мистецтв, не працює, мешкає разом з ОСОБА_6 та знаходиться на утриманні позивачки.

Оскільки повнолітня дочка навчається, не має можливості працевлаштуватися та потребує матеріальної допомоги, суд, керуючись ст.ст. 198 - 200 СК України частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_6

Проте погодитися з висновками суду не можна з таких підстав.

Відповідно до ст. 199 СК України, я кщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

У зазначеній нормі права законодавець пов’язує обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_7 зазначав, що рішеннями Гагарінського районного суду м. Севастополя від 1 лютого 2008 року з нього стягнуто на утримання батьків: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку щомісяця, починаючи з 22 січня 2008 року, до поліпшення матеріального становища батьків.

Проте на порушення ст. 60 ЦПК України суд належним чином цих доводів відповідача не перевірив і не з’ясував, чи спроможний відповідач надавати матеріальну допомогу повнолітній дочці - ОСОБА_8 У матеріалах справи відсутні будь-які документи на підтвердження матеріального становища відповідача.

Згідно із ч. 2 ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Вирішуючи спір, суд у порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України належним чином не перевірив матеріального становища позивачки та не з’ясував чи може вона надавати дочці необхідну матеріальну допомогу.

Лише та обставина, що на батьків покладено обов’язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

За викладених обставин ухвалені у справі рішення без змін залишатися не можуть і підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, який повинен урахувати наведене й залежно від установленого вирішити спір.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 в особі представника ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 7 травня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Севастополя від 4 вересня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.