Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання кредитного договору недійсним за касаційною скаргою акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" (далі – АКІБ "УкрСиббанк") на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, АКІБ "УкрСиббанк", треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним кредитного договору № 11190183000 від 27 липня 2007 року, посилаючись на те, що вона з ОСОБА_4 перебуває в зареєстрованому шлюбі з 27 липня 2000 року. У березні 2009 року їй стало відомо, що 27 липня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк" і її чоловіком, ОСОБА_4, як фізичною особою – підприємцем був укладений договір № 11190183000 про надання споживчого кредиту у вигляді поновлюваної кредитної лінії в сумі 70 500 доларів США, що є еквівалентом 356 025 грн., з терміном погашення до 26 липня 2018 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13% річних.

У забезпечення ОСОБА_4 виконання вказаного кредитного договору між банком і ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 були укладені договори іпотеки нерухомого майна, за яким третіми особами передано в іпотеку банку: квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5; квартиру АДРЕСА_2, що належить ОСОБА_6; квартиру АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_7, а також між банком і ОСОБА_7, ОСОБА_6 укладені договори поруки, згідно з якими треті особи поручились за невиконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором у повному обсязі та зобов'язувались сформувати грошове покриття за цією порукою шляхом розміщення коштів у сумі 70 500 доларів США на рахунку покриття в АКІБ "УкрСиббанк". Указаний договір відповідач уклав без її згоди як дружини, а тому його слід визнати недійсним.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкас від 9 липня 2009 року ОСОБА_3 відмовлено в задоволенні позову.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2009 року рішення районного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі АКІБ "УкрСиббанк" просить скасувати ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2009 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 65 Сімейного кодексу України (далі – СК України), право подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, що дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об’єктом права їх спільної сумісної власності, за взаємною згодою. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору щодо спільного сумісного майна недійсним як такого, що укладений одним із подружжя без згоди другого. Договір укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову із застосуванням цієї норми та на підставі досліджених доказів, обґрунтовано виходив із того, що оспорюваний договір укладено ОСОБА_4 не як одним із подружжя, а суб’єктом підприємницької діяльності та не в інтересах сім’ї й отримані за договором кошти використані теж не в інтересах, а тому договір не можна вважати таким, що породжує права для подружжя чи порушує їх і може бути оспорений відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України.

При цьому суд посилався на текст оспорюваного договору, заяву на його видачу, з яких видно, що зазначені документи оформлені (подавалися, підписувалися) ОСОБА_4 як суб’єктом підприємницької діяльності, та на доводи позивачки ОСОБА_3 і відповідача ОСОБА_4 про те, що кошти за договором отримані та використані не в інтересах сім’ї, а на погашення боргів ОСОБА_4, не пов’язаних із боргами сім’ї, та що участь ОСОБА_3 у поверненні коштів за цим договором не може впливати на зміст і наслідки договору, укладеного ОСОБА_4 як суб’єктом підприємницької діяльності, а не як одним із подружжя.

Крім того, висновок суду про відмову в позові ґрунтується й на ст. ст. 42, 44, 128 Господарського кодексу України та на роз’ясненні постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) про те, що підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик діяльність й майно фізичної особи – підприємця не є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому отримання суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_4 коштів за кредитним договором є фактом набуття цим суб’єктом та не породжує для позивачки жодних зобов’язань.

Такий договір відповідає загальним вимогам, додержання яких необхідне для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України.

Наведені висновки й обґрунтування є такими, що ґрунтуються на фактичних обставинах і застосованих судом нормах матеріального права.

Апеляційний суд не врахував системного підходу суду першої інстанції в аналізі правових норм та доказів і необґрунтовано дійшов висновку про незаконність рішення через нез’ясування всіх обставин та відсутність доказів, зокрема заяви ОСОБА_4 на видачу оспорюваного кредиту.

Така заява знаходиться у справі (а.с. 75-77), вона досліджена судом (а.с. 109).

З урахуванням викладеного не можна вважати обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що судом першої інстанції не перевірено використання кредиту в інтересах сім’ї, оскільки як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 стверджували (а.с. 105,108), що кредит використано не в інтересах сім’ї.

Не можна визнати законним і обґрунтованим висновок апеляційного суду про наявність підстав для направлення справи на новий розгляд суду до суду першої інстанції, оскільки зазначена судом підстава – неврахування всіх обставин справи та неможливість усунення такого недоліку шляхом ухвалення додаткового рішення – не передбачена жодним із пунктів ст. 311 ЦПК України і, можливо, у зв’язку із цим не вказаним апеляційним судом.

З урахуванням того, що апеляційний суд, перевіривши рішення суду першої інстанції унаслідок неправильного застосування норм матеріального права, помилково скасував судове рішення, ухвалене згідно із законом, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк" задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 8 вересня 2009 року скасувати, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 9 липня 2009 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.