Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 червня 2009 року,

16 жовтня 2008 року Харківська міська рада звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_6 порушує умови договору оренди землі від 13 серпня 2004 року, укладеного між нею та ОСОБА_6, а саме: не сплачує орендну плату, не здійснила на орендованій земельній ділянці будівництво торговельного комплексу з кафе і літнім майданчиком. Просила розірвати вказаний договір, зобов’язати ОСОБА_6 у місячний термін повернути земельну ділянку, що розташована на АДРЕСА_1, територіальній громаді в придатному для подальшого використання стані.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 24 червня 2009 року, позов задоволено: договір оренди розірвано; зобов’язано ОСОБА_6 привести земельну ділянку до придатного для подальшого використання стану, у тому числі шляхом демонтажу огорожі, розташованої по периметру ділянки; зобов’язано ОСОБА_6 звільнити та повернути земельну ділянку Харківській міській раді.

ОСОБА_6 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду України, в якій просить скасувати рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 червня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 безпідставно не виконувала умови договору оренди земельної ділянки, оскільки систематично не сплачувала орендну плату та не здійснила будівництво з реконструкцією існуючої нежилої будівлі у визначений договором строк.

З такими висновками судів повністю погодитись не можна.

За положеннями ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 цього Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України.

Судом установлено, що рішенням Харківської міської ради від 24 вересня 2003 року №178/03 ОСОБА_6 надано в оренду земельну ділянку, яка розташована на АДРЕСА_1, для будівництва та подальшої експлуатації торговельного комплексу з кафе і літнім майданчиком з реконструкцією існуючої нежилої будівлі. На підставі цього рішення між Харківською міською радою та ОСОБА_6 13 серпня 2004 року укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки на період будівництва до 1 грудня 2005 року й на період експлуатації до 1 грудня 2028 року. Договір набрав чинності з моменту його державної реєстрації - 17 березня 2005 року. На орендованій земельній ділянці розташована нежила будівля літ. "А-1", яка належить ОСОБА_6 на праві приватної власності відповідно до договору дарування від 28 жовтня 2004 року. За повідомленнями державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова за період з 1 березня 2005 року до 31 листопада 2006 року від ОСОБА_6 надходили кошти на сплату оренди спірної земельної ділянки, орендну плату за земельну ділянку за період з 2007 до 2008 року ОСОБА_6 не сплачувала. В обумовлений договором строк до 1 грудня 2005 року будівництво на земельній ділянці завершено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 червня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 31 січня 2007 року, відмовлено в задоволенні позову Харківської міської ради до ОСОБА_6 про розірвання договору оренди землі та звільнення земельної ділянки.

Указаним рішенням суду встановлено, що невиконання орендарем ОСОБА_6 будівельних робіт до 1 грудня 2005 року на спірній земельній ділянці, викликане об’єктивними причинами, не є суттєвим і не тягне заборону будівництва та знесення зведеної частини комплексу; порушення строків є незначним.

Тобто, висновки суду щодо невиконання ОСОБА_6 умов договору оренди в частині порушення строків будівництва уже містяться в рішенні суду, яке набрало законної сили.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про розірвання договору оренди у зв’язку з тим, що ОСОБА_7 не виконала умови цього договору в частині закінчення будівництва до 1 грудня 2005 року.

Не можна погодитись і з висновком суду апеляційної інстанції в цій частині, який вказав на те, що ОСОБА_7 не оскаржила відмову Харківської міської ради про продовження строку на будівництво, тому допустила порушення умов договору оренди без поважних причин, оскільки він також суперечить висновкам апеляційного суду Харківської області з цього питання, які містяться в рішенні від 29 червня 2006 року.

Крім того, суди не дали належної правової оцінки доказам, на які посилалась відповідачка як на підстави своїх заперечень, зокрема листу управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Харківської міської ради від 17 травня 2007 року, яким ОСОБА_7 було повідомлено про неможливість розгляду питання про подовження строків будівництва у зв’язку з тим, що ухвалою Дзержинського районного суду від 14 липня 2006 року накладено заборону розглядати таке питання (а. с. 62).

За ч. 1 ст. 15 Закону України "Про плату за землю" землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Вирішуючи вимоги про розірвання договору оренди землі у зв’язку з несплатою орендної плати, суди на вказані вимоги закону увагу не звернули і не врахували наступні обставини.

Рішенням Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року №166/06 було скасовано рішення Харківської міської ради від 24 вересня 2003 року №178/03 у частині надання спірної земельної ділянки ОСОБА_6 Остання звернулася до суду з позовом про визнання вказаного рішення незаконним. Рішенням Харківської міської ради від 23 жовтня 2008 року №268/08 скасовано рішення Харківської міської ради від 22 листопада 2006 року №166/06 у частині скасування рішення Харківської міської ради від 24 вересня 2003 року №178/03 про надання земельної ділянки ОСОБА_6 Після цього Харківська міська рада звернулася до суду із заявою про закриття провадження у справі (а. с. 28).

Тобто з листопада 2006 року до листопада 2008 року між сторонами у справі тривав спір про припинення права на оренду земельної ділянки, а в жовтні 2008 року Харківська міська рада звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов про розірвання договору оренди через несплату орендної плати, суд запереченням ОСОБА_6 про те, що вона була позбавлена можливості користуватися земельною ділянкою відповідно до умов договору, належної оцінки не дав та не урахував положення ч. 6 ст. 762 ЦК України, тому ухвалені судові рішення не можна вважати законними й обгрунтованими.

Ураховуючи те, що неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права призвело до неправильного вирішення спору, судові рішення відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 березня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 24 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.