Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Балюка М.І., Гуменюка В.І.,

Косенка В.Й., Луспеника Д.Д.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом кредитної спілки "Крок" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за касаційними скаргами кредитної спілки "Крок" (далі – Спілка) і ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2009 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2009 року,

У травні 2008 року Спілка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитною угодою.

У заяві зазначала, що 27 серпня 2004 року між спілкою та ОСОБА_3 укладена кредитна угода, за якою останній отримав 5 тис. грн. зі сплатою 0,1644% за кожний календарний день користування кредитом згідно з графіком на строк до 27 серпня 2005 року.

27 серпня 2004 року з метою забезпечення повернення кредиту між Спілкою та ОСОБА_4 був укладений договір поруки, за яким ОСОБА_4 взяв на себе обов’язок солідарно відповідати за зобов’язаннями позичальника.

Посилаючись на те, що позичальник своїх зобов’язань за договором не виконав, позивач просив стягнути з відповідачів 4 576 грн. 92 коп. основного боргу та 2 861 грн. 38 коп. процентів за користування кредитом, а всього 7 438 грн. 30 коп. Під час розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог до 24 273 грн. 13 коп. з урахуванням 5 020 грн. 69 коп. за користування кредитом, 3 066 грн. 51 коп. інфляції, 3% річних у сумі 602 грн. 64 коп. та 11 006 грн. 36 коп. упущеної вигоди.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 26 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2009 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь КС "Крок" 7 429 грн. 20 коп. основного боргу й судові витрати.

У касаційних скаргах, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права: КС "Крок" просить ухвалені судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю; ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 виконав свої зобов’язання перед Спілкою, оскільки на день закінчення строку виконання угоди сплатив 7 720 грн., перекривши визначену п. 2.2 кредитної угоди суму повернення кредиту з урахуванням відсотків - 6 601 грн. 36 коп. Крім того, на день видачі кредиту Спілка не пройшла державної реєстрації фінансових установ та не мала відповідної ліцензії на надання фінансових послуг.

Ухвалюючи нове рішення про стягнення 7 429 грн. 20 коп. боргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Спілка була зареєстрована в 2001 році, ліцензію вона отримала 16 листопада 2004 року; відповідач 17 березня 2004 року прийнятий до членів Спілки, станом на 8 травня 2008 року його борг перед Спілкою склав 7 429 грн. 20 коп., які й підлягають поверненню.

Погодитись із висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

З матеріалів справ убачається, що на час реєстрації спілки (червень 2001 року (а.с. 85)) її діяльність була регламентована Тимчасовим положенням про кредитні спілки в Україні, затвердженим Указом Президента України від 20 вересня 1993 року № 377 (377/93) , (яке втратило чинність на підставі Указу Президента України від 25 липня 2002 року № 661/2002 (661/2002) ) та статутом Спілки.

22 серпня 2001 року набрав чинності Закон України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) (далі – Закон України № 2664-III (2664-14) ).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 34 Закону України № 2664-III фінансовий кредит – кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 20 грудня 2001 року № 2908-III "Про кредитні спілки" (2908-14) (далі – Закон України № 2908-III (2908-14) ), що набрав чинності 22 січня 2002 року і є спеціальним законом, що регулює діяльність кредитних спілок, статути та інші внутрішні документи кредитних спілок, які зареєстровані до дня створення Державного реєстру фінансових установ, підлягають приведенню у відповідність до цього Закону, а самі кредитні спілки підлягають перереєстрації та повинні отримати відповідні ліцензії в уповноваженому органі протягом року з моменту створення Державного реєстру фінансових установ.

З матеріалів справи вбачається, що ліцензія на надання фінансових послуг по залученню внесків (вкладників) членів кредитної спілки на депозитні рахунки) видана Спілці 16 листопада 2004 року (а.с 75), тобто після укладення 27 серпня 2004 року кредитного договору ОСОБА_3

Апеляційний суд на це уваги не звернув, як і на доводи ОСОБА_3 про те, що він членом Спілки не був, оскільки членських внесків не сплачував, депозитний рахунок на його ім’я відкритий не був, а його заява про вступ до членів Спілки сфальсифікована.

Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України № 2908-III кредитна спілка – це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об’єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Абзацом третім ч. 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Частиною 4 ст. 8 Закону України № 2908-III передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч. 3 ст. 5, п. 3 ч. 1 ст. 34 Закону України № 2664-III таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Отже, за змістом зазначених вище норм закону діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу самої кредитної установи не потребує отримання ліцензії.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції в порушення вимог процесуального закону не з’ясував: за рахунок яких коштів надавався кредит – капіталу самої кредитної спілки чи залучених коштів; чи дійсно позивач був членом кредитної спілки та чи належними доказами це підтверджено; чи на час укладення кредитного договору відповідач мав ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; чи ґрунтуються на законі умови договору в частині процентів за користування отриманими коштами; яка загальна сума за кредитним договором фактично сплачена позичальником на день закінчення строку виконання угоди.

Зазначене має правове значення, тому що в разі незаконності надання фінансових коштів у позику під проценти (фінансовий кредит) поверненню підлягає лише сума, отримана в позику.

Крім того, слід звернути увагу на доводи поручителя ОСОБА_4, який зазначає про припинення поруки, оскільки кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання - 27 серпня 2005 року - (п 1.1. кредитного договору) вимог до нього не пред’являв.

За таких обставин, коли апеляційним судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, а справа – передачі на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги кредитної спілки "Крок" та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 27 травня 2009 року скасувати, справу передати на новий апеляційний розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.