Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Лященко Н.П., Костенка А.В.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна", треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, орган опіки та піклування Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення завдатку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року та касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року,

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу 3/10 частини квартири АДРЕСА_1, укладеного 29 вересня 2006 року між нею та ОСОБА_5; визнання за нею право власності на З/10 частини вказаної квартири; зобов’язання КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" зареєструвати за нею право власності на зазначену частину квартири, посилаючись на те, що 29 вересня 2006 року ОСОБА_4, який діяв від її імені на підставі довіреності, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу 3/10 частини квартири АДРЕСА_1. Зазначений договір було укладено з порушенням вимог закону, оскільки квартира знаходилася в спільній частковій власності й інші співвласники мали переважне право купівлі цієї частки. Окрім цього, договір укладено без дозволу органу опіки та піклування, а одним із співвласників квартири була неповнолітня, на той час, ОСОБА_10

ОСОБА_3 просила її позовні вимоги задовольнити.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, в якому просила стягнути з останньої подвійну суму завдатку в розмірі 306 тис. грн., посилаючись на те, що 17 листопада 2005 року між нею та ОСОБА_3 укладено попередній договір щодо укладення в строк до 28 лютого 2006 року договору купівлі-продажу зазначеної квартири на умовах і в порядку, установлених попереднім договором.

До підписання попереднього договору ОСОБА_3 отримала завдаток у розмірі 153 тис. грн.

Згідно із п. 2.6 цього договору ОСОБА_3 зобов’язувалась підготувати всі необхідні документи для укладення основного договору купівлі-продажу даної квартири.

Пунктом 3.1. попереднього договору було передбачено, що у випадку, якщо основний договір не буде укладено в установлений строк з вини продавця, останній повинен повернути суму завдатку в подвійному розмірі.

ОСОБА_5 просила зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу 3/10 частини квартири АДРЕСА_1 від 29 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 3/10 частини зазначеної квартири.

Зобов’язано комунальне підприємство "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна" зареєструвати за ОСОБА_3 право власності на 3/10 частини зазначеної квартири.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 1 560 грн. судових витрат.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення подвійної суми завдатку – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 306 тис. грн. завдатку та 1 730 на відшкодування судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року рішення Печерського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року в частині задоволення зустрічного позову змінено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 153 тис. грн. завдатку та 1 560 грн. на відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування судових рішень у частині стягнення завдатку, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1ст. 548 ЦК України виконання зобов’язання ( основного ) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України).

Попередній договір – це договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором ( ст. 635 ЦК України).

Судом установлено, що 17 листопада 2005 року між ОСОБА_3, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5 було укладено попередній договір щодо укладення в строк до 28 лютого 2006 року договору купівлі-продажу всієї квартири АДРЕСА_1, тоді коли на цей час ОСОБА_3 належала лише 1/5 частина спірної квартири, про що було відомо ОСОБА_5, бо в цьому договорі було зазначено, що вказана квартира належить ОСОБА_3 на праві часткової власності. До підписання цього попереднього договору ОСОБА_3 отримала 153 000 грн.

29 вересня 2006 року між ОСОБА_3, від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу за 153 000 грн. 3/10 частин квартири АДРЕСА_1, який рішенням Печерського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року було визнано недійсним і зазначене судове рішення в цій частині в апеляційному порядку сторонами не оскаржувалося.

Отже, змінюючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення завдатку, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що після визнання недійсним договору купівлі-продажу 3/10 частин квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_3 підлягає стягненню лише сума, яку вона отримала від ОСОБА_5 за попереднім договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судами досліджені обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись ст. ст. 335, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 19 березня 2009 року та рішення Печерського районного суду м. Києва від 3 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.