Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Мукачівського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, виконавчого комітету Мукачівської міської ради про визнання службового жилого приміщення постійним місцем проживання, виключення жилого приміщення з числа службового та надання дозволу на укладення договору найму за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 серпня 2009 року,

У липні 2008 року ОСОБА_6 звернувся із позовом до Мукачівського МВ ГУ МВС України в Закарпатській області, ГУ МВС України в Закарпатській області про визнання службового жилого приміщення постійним місцем проживання, виключення жилого приміщення з числа службового та надання дозволу на укладення договору найму. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі ордеру від 22 вересня 2005 року № 057, він, як працівник внутрішніх справ, вселився у службове жиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Стаж роботи позивача в органах внутрішніх справ України з серпня 1998 року складає 10 років 6 місяців. Згідно наказу Міністерства внутрішніх справ України від 10 вересня 2004 року № 1039 (z1255-04) працівники, які прослужили в органах внутрішніх справ не менше 10 років, мають право на займане помешкання. Однак, керівництво Мукачівського МВ ГУМВС України в Закарпатській області відмовляється вирішити питання про зняття з квартири статусу "службове жиле приміщення" та передати її позивачу. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив задовольнити його позовні вимоги.

рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 6 серпня 2009 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано квартиру АДРЕСА_2 постійним місцем проживання ОСОБА_6 та членів його сім’ї: ОСОБА_7, дітей: ОСОБА_8, ОСОБА_9 В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ГУ МВС України в Закарпатській області просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_6 у задоволенні його позовних про виключення жилого приміщення з числа службового та надання дозволу на укладення договору житлового найму, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив з того, що зазначені вимоги не ґрунтуються на законі, а тому і підстави для їх задоволення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або вирішені ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанції досліджено обставини справи повно, зібраним доказам дана оцінка.

Доводи скарги висновків суду не спростовують.

Судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не встановлено.

Проте, не можна погодитися з рішенням суду в частині визнання квартири АДРЕСА_2 постійним місцем проживання ОСОБА_6 та членів його сім’ї: ОСОБА_7, дітей: ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" існує визначення місця перебування – адміністративно – територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік, та визначення місця проживання – адміністративно – територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Статтею 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" визначено, що постійне місце проживання – місце проживання на території якої – небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Установлено, що ОСОБА_6 проживає разом із членами своєї сім’ї у квартирі АДРЕСА_2 на підставі ордеру від 22 вересня 2005 року № 057, виданого на підставі рішення виконкому Мукачівської міської ради від 22 вересня 2005 року № 219.

Отже, вселення позивача у спірну квартиру відбулося на підставі житлового законодавства і права на проживання у помешканні його ніхто не позбавляє.

З огляду на викладене, підстави для визнання квартири АДРЕСА_2 постійним місцем проживання ОСОБА_6 та членів його сім’ї: ОСОБА_7, дітей: ОСОБА_8, ОСОБА_9 відсутні.

Згідно з вимогами статті 341 ЦПК України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ураховуючи викладене, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2009 року та ухвала апеляційного суду Закарпатської області від 6 серпня 2009 року в частині задоволення позову про визнання помешкання постійним місцем проживання підлягають скасуванню, з ухваленням рішення про відмову у задоволенні таких вимог.

Керуючись статтями 336, 341, 344, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити частково.

рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 серпня 2009 року в частині задоволення позову про визнання помешкання постійним місцем проживання скасувати, відмовивши ОСОБА_6 у задоволенні цих вимог.

У решті рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 6 серпня 2009 року залишити без змін.

рішення оскарженню не підлягає.