Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, треті особи: орган опіки та піклування Кіровоградської районної державної адміністрації ГГІРФО Кіровоградського РВ УМВС України в Кіровоградській області, приватний нотаріус Кіровоградського нотаріального округу Томаз Вікторія Ігорівна, про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зняття з реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та скасування реєстраційних записів за касаційною скаргою закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2009 року,

У лютому 2008 року ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" звернулося із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 червня 2006 року між ним та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 54 600 грн. на ремонт будинку та 2 652 грн. на сплату страхових платежів. Строк дії договору з 22 червня 2006 року по 21 червня 2010 року. Крім того, у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22 червня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого став будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_6 на підставі договору купівлі – продажу від 11 вересня 2004 року. Однак, відповідач не виконує взяті на себе зобов’язання за кредитним договором. Ураховуючи викладене, ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" просило задовольнити їх позовні вимоги та звернути стягнення на предмет іпотеки і виселити всіх осіб, які проживають та зареєстровані у будинку.

ОСОБА_6 звернувся із зустрічним позовом до ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" про застосування наслідків недійсності правочину та скасування реєстраційних записів. Свої вимоги обґрунтовував тим, що у спірному будинку проживають малолітні діти, а договір іпотеки суперечить житловим правам та інтересам малолітніх дітей.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2009 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2009 року, у задоволенні позову ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_6 задоволено. Застосовано наслідки недійсності нікчемного правочину – договору іпотеки (житлової нерухомості), укладеного 22 червня 2006 року за № 2110 між ОСОБА_6 та ЗАТ КБ "ПриватБанк". Скасовано реєстраційний запис про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек за реєстраційним № 3370864 від 22 червня 2006 року. Скасовано реєстраційний запис про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна за № 3370839 від 22 червня 2006 року.

У касаційній скарзі ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час укладення договору іпотеки від 22 червня 2006 року, укладеного між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6, порушено права малолітньої дитини ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому такий договір є нікчемним з моменту його укладення. Оскільки договір іпотеки є нікчемним, то підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Одним із видів застави нерухомого майна є іпотека (частина перша статті 575 ЦК України).

У разі невиконання боржником основного зобов’язання, іпотекодержатель, як зазначено у частині першій статті 33 Закону України "Про іпотеку", вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на передані в іпотеку будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, які проживають у цьому будинку чи житловому приміщенні на підставі статті 109 ЖК України.

Установлено, що 22 червня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 54 600 грн. на ремонт будинку та 2 652 грн. на сплату страхових платежів. У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 22 червня 2006 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_6 укладено договір іпотеки, предметом якого став будинок АДРЕСА_1.

Спірний будинок належить ОСОБА_6 на підставі договору – купівлі – продажу від 11 вересня 2004 року, тобто є його особистою власністю.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Судом не звернуто уваги, що ОСОБА_6 є єдиним власником будинку АДРЕСА_1 і мав право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Статтею 17 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов’язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов’язання.

Установлено, що ОСОБА_6 має малолітню дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у частині шостій статті 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

Однак, судом не звернуто, що власником спірного будинку є лише ОСОБА_6, майнові права малолітньої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, на спірній будинок відсутні.

Крім того, судом не звернуто уваги, що існує нотаріально завірена заява ОСОБА_6, яка ніким не скасована, що членів сім’ї – дітей, які б мали право на проживання у належному йому будинку АДРЕСА_1, немає, правом проживання та користування малолітніх чи неповнолітніх дітей будинок, який передається в іпотеку, не обтяжений (а.с. 233).

Отже, судом не повно з’ясовано обставини справи, не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" в особі Кіровоградської філії закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 12 серпня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.