Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа – Пістинська сільська рада Косівського району, про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди й за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Пістинської сільської ради Косівського району про визнання Державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки,

У грудні 2008 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є власником земельної ділянки площею 0,1037 га в с. Пістинь Косівського району, відповідач самовільно зайняв частину його ділянки й відмовляється її звільнити, неправомірними діями ОСОБА_5 йому також завдана моральна шкода.

Позивач просив зобов’язати відповідача повернути йому самовільно зайняту частину земельної ділянки, не чинити йому перешкод у користуванні ділянкою площею 0,1037 га, що належить йому на праві власності, та стягнути з відповідача 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 пред’явив позов до ОСОБА_4, Пістинської сільської ради Косівського району й просив визнати недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий 21 листопада 2006 року ОСОБА_4, та зобов’язати Пістинську сільську раду надати йому дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,0876 га, посилаючись на те, що він на підставі рішення Пістинської сільської ради від 29 травня 1991 року користувався земельною ділянкою біля свого будинку площею 0,33 га, неодноразово звертався до сільської ради по питанню встановлення меж ділянки та надавав необхідні документи, проте сільська рада його заяви ігнорувала, ОСОБА_4 безпідставно зайняв частину його ділянки та в подальшому незаконно одержав її у власність, чим порушеного його права.

Судом зазначені позови об’єднано в одне провадження.

Рішенням Косівського районного суду від 25 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2009 року, позов ОСОБА_4 задоволено частково, постановлено зобов’язати ОСОБА_5 повернути зайняту ним частину земельної ділянки площею 0,02 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 0,1037 га в с. Пістинь Косівського району та належить на праві власності ОСОБА_4, зобов’язати ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_4 перешкод у користуванні земельною ділянкою площею 0,1037 га в с. Пістинь Косівського району, яка належить йому на праві власності; в задоволенні позову ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди та в задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на незаконність судових рішень, на порушення судами норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Косівського районного суду від 25 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 22 вересня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.