2а-33/12 Про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю - 23.07.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2012 року у справі за адміністративним позовом Вишгородського районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю, -

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2012 року позов задоволено, а саме: стягнуто з ОСОБА_2 на рахунок Вишгородського районного центру зайнятості (р/р 37179001001964 ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, код 2204996) допомогу по безробіттю у сумі 10 301 грн. 99 коп.

Рішення суду вмотивовано тим, що відповідачка надала позивачу недостовірні дані про те, що вона не є приватним підприємцем, оскільки станом на 15.03.2012 року вона продовжує бути зареєстрованою як фізична особа - підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, а в задоволенні позову відмовити. На думку апелянта, судом першої інстанції не в повному обсязі було досліджено обставини справи, а доказам дана невірна правова оцінка, що потягло прийняття незаконної постанови, оскільки суд повинен був врахувати, що з 30.05.2012 року позивач вже не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому мала право на отримання допомоги по безробіттю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2012 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що наявні дані свідчать, що ОСОБА_2 з 30.05.2006 року вже не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, а тому мала право на отримання допомоги по безробіттю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 квітня 2013 року касаційну скаргу Вишгородського районного центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задоволено частково, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2012 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішення суду касаційної інстанції вмотивовано тим, що приймаючи нову постанову, суд апеляційної інстанції, залишив не дослідженим питання щодо законності отримання відповідачем допомоги по безробіттю за період з 8 грудня 2005 року (дати надання ОСОБА_2 статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю) по дату фактичного припинення відповідачем підприємницької діяльності.

Таким чином, в даному випадку предметом перегляду Київським апеляційним адміністративним судом є постанова Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2012 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Задовольняючи адміністративний позов та стягуючи з відповідача допомогу по безробіттю у сумі 10301,99 грн., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 надано Вишгородському районному центру зайнятості недостовірні дані про те, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, оскільки станом на 15 березня 2012 року відповідач продовжує бути зареєстрованою як фізична особа - підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у зв'язку з чим сума коштів за період з 8 грудня 2005 року по 24 січня 2007 року, яка становить 10301, 99 грн., виплачена відповідачу безпідставно та підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь Вишгородського районного центру зайнятості.

Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком в повній мірі, виходячи з наступного.

Частинами 2, 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" закріплено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що 8 грудня 2005 року на підставі особистої заяви ОСОБА_2 та відповідно до ст. 2 Закону України "Про зайнятість населення" відповідачу надано статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю. При цьому, в заяві, поданій позивачу, відповідач зазначила, що вона не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Сума коштів по безробіттю, що була виплачена ОСОБА_2 в період з 08 грудня 2005 року по 24 січня 2007 року становить 10301,99 грн.

Разом з тим, підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 припинено на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 травня 2006 року, про що внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, та з 23 березня 2006 року відповідача знято з обліку платників податків.

Тобто, в період з 8 грудня 2005 року (дати надання відповідачу статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю) по 30 травня 2006 року (дату фактичного припинення відповідачем підприємницької діяльності) відповідачу допомога по безробіттю у сумі 5 326, 2 грн. виплачена дійсно незаконно.

Натомість, враховуючи, що після 30 травня 2006 року відповідач не займалася підприємницькою діяльністю та не була зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, в період з 1 червня 2006 року по 24 січня 2007 року допомога по безробіттю була виплачена ОСОБА_2 правомірно, що не враховано судом першої інстанції при задоволенні позову.

Таким чином, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з постановленням нової про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 20 березня 2012 року - скасувати та постановити нову, якою позов Вишгородського районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення виплаченої допомоги по безробіттю - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на рахунок Вишгородського районного центру зайнятості (р/р 37179001001964ГУДКУ у Київській області, МФО 8210118, код 22204996) допомогу по безробіттю у сумі 5 326, 2 грн. (п'ять тисяч триста двадцять шість грн. 20коп.).

В решті позову відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.