Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі :

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Ялтинської міської ради, треті особи – управління освіти Ялтинської міської ради, експериментальний навчально-виховний комплекс "Школа майбутнього", про стягнення невиплаченої заробітної плати,

У лютому 2009 року ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом до Ялтинської міської ради, виконавчого комітету Ялтинської міської ради, управління освіти Ялтинської міської ради, експериментального навчально-виховного комплексу "Школа майбутнього", посилаючись на те, що вона працює вчителем російської мови та літератури експериментального навчально-виховного комплексу "Школа майбутнього", має звання "Старший вчитель" та "Вчитель-методист" і за такі звання має право на одержання доплати в зв’язку з підвищенням ставки заробітної плати на 0,33 мінімальної заробітної плати та на 0,53 мінімальної заробітної плати відповідно, однак таку доплату до 2007 року їй розраховували з мінімальної заробітної плати в розмірі 0,6 грн., який був установлений на лютий 1996 року, хоча з того часу розмір мінімальної заробітної плати неодноразово підвищувався й вона не одержувала заробітної плати в повному обсязі.

Згодом позивачка уточнила позов, пред’явила вимоги до Ялтинської міської ради та просила стягнути з відповідача 8 404 грн. 38 коп. невиплаченої заробітної плати.

Рішенням Ялтинського міського суду від 18 березня 2009 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та змінити мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можуть бути визнані як підстава для призначення справи до судового розгляду.

Оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 2 листопада 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.