Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Барсукової В.М., Данчука В.Г.,

Гуменюка В.І. Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа – Третя Сімферопольська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності в порядку спадкування та за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_4, Третьої Сімферопольської державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_7, про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності на частину будинку за касаційною скаргою ОСОБА_5, ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2009 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько – ОСОБА_8, після смерті якого відкрилася спадщина на будинок АДРЕСА_1 Указував, що до 1992 року він був зареєстрований у зазначеному будинку, а після одруження був прописаний і проживав за адресою: АДРЕСА_2, однак подружнє життя не склалося й у 1994 році він переїхав проживати до спірного будинку разом із батьком. 2 грудня 1993 року рішенням Київського районного суду м. Сімферополя він був визнаний таким, що втратив право користування будинком АДРЕСА_2 Зазначав, що на день смерті батька він постійно проживав у спірному будинку та фактично прийняв спадщину у вигляді 1/3 частини зазначеного будинку. Крім нього в спірному будинку були зареєстровані ОСОБА_9 та ОСОБА_6, які також фактично прийняли спадщину по 1/3 частині будинку. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9. помер. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_9 також є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – дружина і син померлого ОСОБА_9, які отримали свідоцтво про право на спадщину на частину спірного будинку. Просив встановити факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 та визнати за ним право власності на 1/3 частину будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 і уточнивши позовні вимоги просив визнати за ним право власності на 1/3 частину спірного будинку та визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видані Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою від 24 вересня 2007 року на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 17 березня 2009 року позови ОСОБА_3 і ОСОБА_6 задоволено. Встановлено факт прийняття ОСОБА_3 та ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_8 на 2/3 частини будинку АДРЕСА_1 Визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_6 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_8, визнано частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видані Третьою Сімферопольською державною нотаріальною конторою від 24 вересня 2007 року на ім’я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у частині визнання за останніми права на ? частку будинку за кожним. Визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на 1/3 частку будинку АДРЕСА_1 (по 1/6 частині за кожним).

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2009 року відмовлено ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 просять скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17 березня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення (а.с. 196).

18 березня 2009 року ОСОБА_5 подав заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції (а.с. 201), а апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 судом зареєстровано 19 травня 2009 року (а.с. 204).

Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу з пропущенням 20 денного строку для подання апеляційної скарги.

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитись з таких підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ЦПК України особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії судового рішення надсилаються протягом п'яти днів з дня проголошення рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з журналом судового засідання від 17 березня 2009 року сторони під час проголошення вступної та резолютивної частини рішення в судовому засіданні були відсутні (а.с. 195).

Крім того, у матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_5 про те, що він отримав рішення суду першої інстанції лише 27 квітня 2009 року (а.с. 200).

Відмовляючи в задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не врахував факт недодержання судом першої інстанції вимог ч. 3 ст. 222 ЦПК України, що є підставою для поновлення строку на його оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про виконання цих вимог.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею питання про прийняття апеляційної скарги на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 13 липня 2009 року скасувати, передати питання про прийняття апеляційної скарги на новий розгляд до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим.

Ухвала оскарженню не підлягає.