Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Барсукової В.М., Данчука В.Г.,

Гуменюка В.І. Косенка В.Й.,-

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2009 року,

У квітні 2008 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що в грудні 2005 року уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу сантехнічного обладнання для опалення на суму 10 491 грн. 90 коп. На виконання досягнутих домовленостей та на підставі наданих відповідачем рахунків НОМЕР_1, НОМЕР_2 вона перерахувала на розрахунковий рахунок відповідача 5 грудня 2005 року 5 259 грн. 60 коп. та 16 грудня 2005 року – 5 232 грн. 30 коп. за сантехнічне обладнання. Зазначала, що після оплати вартості товару відповідач відмовився виконати взяте на себе зобов’язання та не передав товар. Просила стягнути з відповідача на її користь 10 491 грн. 90 коп. і судові витрати.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 лютого 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 10 491 грн. 90 коп., 15 грн. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та 105 грн. судового збору.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2009 року рішення міськрайонного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що відповідно до платіжних доручень від 5 грудня 2005 року та від 16 грудня 2005 року приватний підприємець ОСОБА_3 перерахувала приватному підприємцю ОСОБА_4 5 259 грн. 60 коп. та 5 232 грн. 30 коп. з призначенням платежу за сантехніку для опалення (а.с. 11, 12).

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами фактично було укладено договір купівлі-продажу сантехнічного обладнання, що підтверджується платіжними дорученнями, однак відповідачем не передано це обладнання позивачці.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні ОСОБА_3, апеляційний суд зазначав, що між сторонами укладено договір підряду на влаштування сантехнічного обладнання для опалення, а позивачка перерахувала кошти за виконані роботи, у зв’язку із чим відсутні підстави для задоволення позову.

Однак з висновком апеляційного суду не можна погодитись як з таким, що зроблений з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Однак апеляційний суд у порушення ст. ст. 213, 214 ЦПК України не встановив характер спірних правовідносин, доказів, якими підтверджуються доводи відповідача про укладення між ним і позивачкою договору підряду та його виконання, не наведено в рішенні підстав для відмови у позові.

Крім того, дійшовши висновку про укладення сторонами договору підряду, апеляційний суд не звернув уваги й не дав оцінки тій обставині, що при здійсненні розрахунків сторони діяли не як фізичні особи, а як приватні підприємці.

Між тим, відповідно до ст. ст. 1, 12 Господарського процесуального кодексу України спори громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності з приводу укладення, зміни, розірвання чи виконання господарських договорів та з інших підстав, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення апеляційного суду з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 17 вересня 2009 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Закарпатської області.

Ухвала оскарженню не підлягає.