Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І.,

суддів: Балюка М.І., Данчука В.Г.,

Барсукової В.М., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною за касаційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 1 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2009 року,

У травні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просила визнати дійсною угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 укладену між нею та відповідачем 1 квітня 2009 року, і визнати за нею право власності на спірну квартиру.

Зазначала, що в той же день, 1 квітня 2009 року, передала

ОСОБА_4 в якості оплати вказаної вище угоди 2 382 грн., про отримання яких останній написав їй розписку, а підписати угоду та посвідчити її нотаріально вони з відповідачем домовились до 1 травня

2009 року.

Посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_4 було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов договору, зі свого боку вона умови угоди виконала – сплатила відповідачеві кошти за спірну квартиру, а ОСОБА_4 відмовляється нотаріально посвідчити угоду, позивачка просила її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від

1 червня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2009 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 укладену між ОСОБА_4 та позивачкою, дійсною. Визнано за ОСОБА_3 право власності на вказану вище квартиру.

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі – ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 1 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 20 серпня 2009 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судом першої інстанції встановлено, що 1 квітня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено угоду купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 згідно з умовами якої ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купила вказану квартиру. Сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору. У той же день, 1 квітня 2009 року, позивачка на виконання умов укладеної угоди купівлі-продажу передала відповідачеві

2 382 грн., про отримання яких останній написав розписку. Підписати договір та посвідчити його нотаріально сторони домовились до 1 травня

2009 року, однак договір із вини ОСОБА_4 нотаріально посвідчено не було.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 та визнаючи договір купівлі-продажу спірної квартири дійсним і таким, що не потребує наступного нотаріального посвідчення, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами в договорі була досягнута домовленість з усіх істотних умов договору, позивачкою повністю виконано умови за договором, а відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Указане рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку оскаржило ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", посилаючись на те, що цим рішенням порушено права банку, оскільки на підставі заяви ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" про примусове виконання судового рішення відділом державної виконавчої служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області (далі – ВДВС Новокаховського МУЮ Херсонської області) було прийнято до провадження виконавчий лист, виданий 23 березня 2009 року Новокаховським міським судом Херсонської області у справі № 2-659/09, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором у сумі 11 129 грн. 92 коп. та постановою державного виконавця ВДВС Новокаховського МУЮ Херсонської області від 21 травня 2009 року на все майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_4 належну ОСОБА_4, накладено арешт на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Крім того, ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" зазначало, що орган опіки та піклування Новокаховської міської ради Херсонської області відмовив ОСОБА_4 у наданні згоди на відчуження спірної квартири, оскільки в ній зареєстрована його неповнолітня донька – ОСОБА_4

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд указував, що відповідно до наданої ОСОБА_3 у судовому засіданні квитанції № 21 від 19 серпня 2009 року заборгованість ОСОБА_4 перед банком погашена в повному обсязі та постановою державного виконавця ВДВС Новокаховського МУЮ Херсонської області від 19 серпня 2009 року спірну квартиру звільнено з-під арешту.

Щодо посилання ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" на відсутність згоди органу опіки та піклування Новокаховської міської ради Херсонської області на відчуження вказаної вище квартири, апеляційний суд указував, що банк не є представником інтересів неповнолітньої ОСОБА_4 та зазначав, що остання з 29 грудня 2008 року знята з реєстрації за наведеною адресою та в спірній квартирі не проживає більше 6 місяців.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України (435-15) ) у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

У порушення вимог ст. 214 ЦПК України суд першої інстанції не встановив, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, а саме: чи не перебуває спірна квартира під забороною; коло осіб, зареєстрованих у спірній квартирі; місце проживання та реєстрацію неповнолітньої дочки відповідача й наявність дозволу органу опіки та піклування на відчуження спірної квартири.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в порушення вимог

ст. ст. 303, 307, 311 ЦПК України, не взяв до уваги те, що на момент ухвалення рішення про визнання дійсною угоди купівлі-продажу квартири

№ 2 у будинку № 39 по вул. Леніна в м. Новій Каховці Херсонської області та визнання права власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 спірна квартира була під арештом, який було накладено постановою державного виконавця ВДВС Новокаховського МУЮ Херсонської області від 21 травня 2009 року на виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованості за кредитним договором у сумі 11 129 грн. 92 коп.

Також апеляційний суд, указуючи, що неповнолітня ОСОБА_4 з 29 грудня 2008 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 та в спірній квартирі не проживає більше 6 місяців, належним чином не встановив, де саме мешкає неповнолітня та за якою адресою вона зареєстрована.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що порушення судами норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, отже, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід звернути увагу на роз’яснення, викладені в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 (v0009700-09) , а саме, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до

ст. ст. 210, 640 ЦК України пов’язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов’язків для сторін.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити.

Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від

1 червня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від

20 серпня 2009 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання угоди дійсною передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.