Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання трудового договору недійсним за касаційною скаргою виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 вересня 2008 року,

У червні 2008 року прокурор Чернігівської області в інтересах держави в особі виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання трудового договору недійсним.

Зазначав, що 2 жовтня 2007 року ОСОБА_8 уклала з суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 трудовий договір, який було зареєстровано в Чернігівському міському центрі зайнятості, відповідно до умов договору ОСОБА_8 зобов’язалася виконувати роботу маркетолога, а відповідачка – сплачувати за це заробітну плату в розмірі 600 грн. ОСОБА_6 наказом від 10 жовтня 2007 року № 3 премійовала відповідачку за фактично відпрацьований час премією в розмірі 2 400 грн. На підставі листка непрацездатності з 11 жовтня 2007 року ОСОБА_10 надано відпустку по вагітності та пологах і здійснено розрахунок допомоги по вагітності та пологах до якої включено заробітну плату за фактично відпрацьований час у розмірі 182 грн. 61 коп. та премію в розмірі 2 400 грн. Таким чином, середньомісячний заробіток відповідачки склав 368 грн. 94 коп., а розмір допомоги, яка підлягає виплаті, – 32 466 грн. 72 коп.

Посилаючись на те, що, укладаючи трудовий договір сторони не мали наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, прокурор Чернігівської області просив позов задовольнити й визнати зазначений договір недійсним з підстав, передбачених ст. 234 ЦК України.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 8 липня 2008 року позов задоволено. Постановлено визнати недійсним трудовий договір від 2 жовтня 2007 року, укладений між фізичною особою – підприємцем ОСОБА_6 та ОСОБА_11

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 11 вересня 2008 року зазначене рішення суду скасовано й ухвалено у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі виконавча дирекція Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом установлено, що ОСОБА_8 відповідно до наказу від 2 жовтня 2007 року № 01 прийнята на роботу на посаду маркетолога до суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_6 Трудовий договір укладено у письмовій формі, відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 24 КЗпП України та зареєстровано у службі зайнятості, відповідно до вимог ст. 24-1 КЗпП України. Трудовим договором та наказами від 2 жовтня 2007 року №№1, 2 визначено умови оплати праці, робочого часу та часу відпочинку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не визначився із правовідносинами, що склалися між сторонами, і неправильно застосував матеріальний закон, оскільки між сторонами укладено саме трудовий договір, і відповідно до ст. ст. 3, 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України (322-08) та інших актів законодавства України, яке взагалі не передбачає підстав для визнання трудового договору недійсним.

Під час встановлення зазначених фактів судом не було порушено норм цивільного процесуального закону, висновки суду відповідають обставинам справи та нормам матеріального права.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині не можна визнати підставами для скасування судових рішень у касаційному порядку.

Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку, що судами під час розгляду справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 338- 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

За таких обставин рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права й підлягає залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відхилити.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 11 вересня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.