Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання права спільної часткової власності на будівлю та земельну ділянку за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2009 року,

У березні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 1986 року зареєстрований у будинку АДРЕСА_1, в якому мешкає до теперішнього часу. На підставі рішення загальних зборів колгоспу "Росія" від 24 квітня 1990 року ОСОБА_8 було виділено земельну ділянку для будівництва індивідуального жилого будинку та господарських будівель по АДРЕСА_1. Оскільки позивач проживав за вказаною адресою, він розпочав у 1991 році будівництво будинку та господарських будівель. 1 серпня 2000 року ОСОБА_8 померла, залишила заповіт, яким заповіла все належне їй майно ОСОБА_7 Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_6 просив визнати за ним право спільної часткової власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки за вказаною адресою.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2009 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право спільної власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки розміром 0,28 га за вказаною адресою. Визнано за ОСОБА_7 право спільної власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 та на ? частину земельної ділянки розміром 0,28 га за вказаною адресою.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2009 року рішення Калинівського районного суду від 14 квітня 2009 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_7 надала ОСОБА_6 довіреність, якою уповноважила його отримати запит у Калинівському районному суді для оформлення спадщини після смерті бабусі, ОСОБА_9, і замовити проведення технічної інвентаризації житлового будинку та господарських будівель. Натомість ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання права спільної часткової власності на будинок, хоча ОСОБА_7 його на це не уповноважувала.

З такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Установлено, що ОСОБА_6 звернувся в березні 2009 року до суду за захистом своїх прав та інтересів, просив визнати за ним право власності на ? частину будинку й земельної ділянки.

Той факт, що відповідачка видала у квітні 2009 року довіреність позивачу на вчинення певних дій від її імені, не забороняє ОСОБА_6 захищати в судовому порядку свої права та інтереси.

Підстави для скасування рішення суду і передачі справи на новий розгляд передбачені ст. 311 ЦПК України.

Розглядаючи справу, апеляційний суд на зазначені вимоги закону не звернув уваги, необґрунтовано передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, не зазначивши підстав, передбачених законом.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду.

Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 22 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до апеляційного суду .

Ухвала оскарженню не підлягає.