Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за заповітом за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2009 року,

У листопаді 2007 року ОСОБА_6 звернулась до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 11/20 частин будинку АДРЕСА_1 належали ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 1982 року в рівних частках – по 11/60 частин кожному. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 померла. Належні їй 11/60 частин спірного будинку успадкувала ОСОБА_6 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 3 лютого 2007 року. Право власності на 9/20 частин цього будинку в установленому законом порядку на час смерті ОСОБА_10 оформлено не було. ОСОБА_6 просила визнати за нею право власності на 9/20 частин спірного будинку в порядку спадкування за заповітом.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2009 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2009 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на 9/20 частин будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, та в порядку спадкової трансмісії в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 28 лютого 2001 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_13 за реєстровим № 1047, після смерті ОСОБА_10, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати рішення апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_6 у передбачений законом строк прийняла спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 11/60 частин спірного будинку. Отримати свідоцтво про право на спадщину на інші 9/20 частин будинку не змогла, оскільки правовстановлюючі документи на спірну частину будинку на ім’я ОСОБА_10 не оформлювались.

З такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

За правилами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Установлено за матеріалами справи, що на території садиби АДРЕСА_1 побудовано два житлових будинки, зазначених у технічному паспорті літ. "А-1" і літ. "Б-1". Рішенням народного суду Ленінського району м. Дніпропетровська від 15 грудня 1964 року визначено, що ОСОБА_11 і ОСОБА_12 належить будинок літ. "А-1", що складає 9/20 частин будинку АДРЕСА_2, інші 11/20 частин цього будинку, що складає будинок "Б-1", належать ОСОБА_14 Після смерті ОСОБА_14 спадщину на 11/20 частин будинку прийняли в рівних частках ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 1982 року. Після смерті ОСОБА_10 спадщину на 11/60 частин будинку "Б-1" по АДРЕСА_1 успадкувала ОСОБА_6 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 3 лютого 2007 року. У частині 9/20 будинку літ. "А-1" проживали ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_16, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_17, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, та ОСОБА_7, які спадщину після смерті ОСОБА_11 і ОСОБА_12 не оформляли в установленому порядку.

Висновки суддів про те, що після смерті ОСОБА_15, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, спадщину на 9/20 частин будинку фактично прийняла ОСОБА_10, не ґрунтуються на матеріалах справи, вимогах закону.

Вирішуючи спір, суди в порушення вимог ст. ст. 212- 214 ЦПК України не з’ясували належним чином фактичних обставин справи щодо заявлених вимог; чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги й заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 20 січня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення оскарженню не підлягає.