Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, Львівської міської ради, третя особа - Львівське комунальне підприємство "Старий Львів", про визнання права на користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення за касаційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2009 року,

У лютому 2005 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з липня 1984 року вони проживають у АДРЕСА_1. Наймачем цієї квартири є ОСОБА_10 З моменту заселення у квартиру позивачі та наймач квартири проживали однією сім’єю, вели спільне господарство, мали спільний бюджет, сплачували комунальні послуги тощо. У 1988 році ОСОБА_10 виїхала до Російської Федерації, де ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Ураховуючи викладене, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 просили задовольнити їх позовні вимоги та визнати за ними право користування квартирою АДРЕСА_1.

Галицька районна адміністрація Львівської міської ради звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про виселення без надання іншого жилого приміщення. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідачі за зустрічним позовом проживають у спірній квартирі без належних правових підстав.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2009 року, основний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 право користування квартирою АДРЕСА_1. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

У касаційній скарзі Галицька районна адміністрація Львівської міської ради просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні основного позову і задоволення зустрічного позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і визнаючи за ними право користування квартирою АДРЕСА_1 та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачі вселилися у спірну квартиру, як члени сім’ї наймача ОСОБА_10, а тому, на підставі статті 65 ЖК України, набули права користування нею. Оскільки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 правомірно вселені у квартиру, то підстави для їх виселення відсутні.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Установлено, що квартира АДРЕСА_1 відноситься до державного житлового фонду і знаходиться на обслуговуванні ЛКП "Старий Львів".

Наймачем спірної квартири зазначена ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до статті 65 ЖК України наймач вправі в установленому законом порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.

У спірній квартирі проживають ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Для вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача необхідно з’ясувати чи дотримано встановленого порядку при їх вселенні, а саме: згоди наймача на вселення у якості члена сім’ї, ведення з наймачем спільного господарства, постійність місця проживання у приміщенні, реєстрацію в даному жилому приміщенні тощо.

Судом не з’ясовано чи вели ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 спільне господарство з ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а також чи виявляла ОСОБА_10 за свого життя бажання прописати їх у спірній квартирі, оскільки на момент вселення це мало важливе значення.

Крім того, житловим законодавством передбачено право наймача жилого приміщення та членів його сім’ї, які проживають разом з ним, за взаємною згодою дозволити іншим особам тимчасове проживання в жилому приміщенні.

Тимчасові жильці на вимогу наймача або членів сім’ї, які проживають разом з ним, зобов’язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення – підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення (стаття 98 ЖК України).

Судом не з’ясовано правовий статус ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 при вселенні у спірне житло.

Отже, судом не повно з’ясовано обставини справи, не досліджено всі докази та не надано їм оцінки.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, судові рішення не можуть залишатися у силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 25 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 30 березня 2009 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.