Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу,

У березні 2005 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, зазначаючи, що 4 грудня 2002 року остання позичила у нього 10 800 грн. строком на 3 місяці за умови сплати за кожен день прострочення повернення боргу 1% від суми боргу. Однак гроші ОСОБА_5 не повернула. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2005 року позов задоволено. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 19 вересня 2006 року рішення районного суду скасовано у зв’язку з тим, що до участі у справі не залучено ОСОБА_6, на яку були переведені боргові зобов’язання.

При новому розгляді справи ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_5 8 748 грн. боргу, 71 791 грн. за кожен день прострочення виконання зобов’язання, 397 грн. 80 коп. та 497 грн. 59 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 50 грн. витрат на правову допомогу. Що стосується ОСОБА_6, то він до неї претензій не має.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 3 липня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 50 109 грн. 80 коп. боргу, 501 грн. 10 коп. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 50 грн. витрат на юридичну допомогу, 61 грн. 80 коп. витрат, пов’язаних з викликом сторін через засоби масової інформації, всього 50 752 грн. 70 коп. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 1 жовтня 2009 року зазначене судове рішення скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 1 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.