Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2010 року справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, державний нотаріус Сімферопольського району Автономної Республіки Крим, про визнання договору купівлі-продажу квартири частково недійсним, визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним й визнання права власності на квартиру за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2009 року,

ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 грудня 2006 року між ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 Крим.

Вважаючи вказаний договір купівлі-продажу удаваним, оскільки фактично договір було укладено між ним та ОСОБА_5, зазначену квартиру придбано за його особисті кошти, позивач просив визнати договір купівлі-продажу від 28 грудня 2006 року в частині вказання покупцем ОСОБА_9 недійсним, визнати дійсним договір купівлі-продажу, в якому він є покупцем, визнати за ним право власності на квартиру й зобов’язати бюро технічної інвентаризації Сімферопольського району Автономної Республіки Крим зареєструвати за ним право власності на квартиру.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 22 червня 2009 року позов задоволено частково, ухвалено визнати договір купівлі-продажу квартири від 28 грудня 2006 року в частині зазначення покупця – ОСОБА_9, недійсним; визнати покупцем за вказаним договором купівлі-продажу ОСОБА_4; визнати дійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4; визнати за ОСОБА_4 право власності на зазначену квартиру. В задоволенні решти позову відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2009 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та незастосування норм права, які регулюють ці правовідносини.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення або неправильне застосування норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 21 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.