Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ жилого будинку з господарськими будівлями, встановлення порядку користування земельною ділянкою та визнання частково недійсним державного акта про право власності на землю за касаційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Чернігівського районного суду від 10 грудня 2007 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 лютого 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду в порядку ст.ст. 215, 356, 367 ЦК України з позовом до ОСОБА_6, у якому після уточнення своїх вимог просив розділити жилий будинок із господарськими спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, та є спільною власністю сторін. Просив відповідно до висновку експертизи виділити йому в будинку А-1: кімнату 1-4 площею 9,4 кв.м, кухню 1-5 площею 14,4 кв.м, коридор 1-1 площею 4,7 кв.м; веранду а; ? частину вартості ганку площею 2,5 кв.м; ? частину сараю Б-1; ? частину погребу В, визнавши за ним право власності на вказані житлові приміщення і господарські споруди. Також просив визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі, та визнати частково недійсним державний акт про право власності на землю, виданий на ім’я ОСОБА_7, оскільки приватизація спірної земельної ділянки відповідачем здійснена без погодження меж, що призвело до порушення його права на частину земельної ділянки.

Рішенням Чернігівського районного суду від 10 грудня 2007 року позов задоволено частково. Постановлено провести поділ спірного майна відповідно до варіанту, запропонованого у висновку судово-технічної експертизи № С.-71164 від 2 жовтня 2007 року. Зобов’язано відповідача здійснити відповідні переобладнання у виділеній йому частині будинку та стягнуто грошові компенсації відповідно до виділених сторонам часток. Вирішено питання про стягнення судових витрат. У задоволенні вимог про визнання частково недійсним державного акта про право власності на землю відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 лютого 2008 року вказане рішення місцевого суду в частині відмови у задоволенні вимог про визнання частково недійсним державного акта про право власності на землю скасовано. Постановлено визнати державний акт про право приватної власності на землю, виданий Киїнською сільською радою 14 березня 2001 року на ім’я ОСОБА_7, в частині передачі ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,12 га, визначеної в акті літерами АБВГДЕС та її конфігурації, недійсним. В решті – рішення суду залишено без змін.

ОСОБА_7 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені судові рішення й направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення, як місцевий суд, так і апеляційна інстанція, виходили з положень, викладених у висновку експерта Головач В.О. від 2 жовтня 2007 року.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 ЦПК України до участі в справі як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) , і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

Як убачається з доводів касаційної скарги та копії долученого до неї листа Міністерства юстиції України, Головач В.О. у Державному реєстрі атестованих судових експертів не значиться.

В порушення зазначених вимог закону суд залучив до участі в справі в якості експерта особу, яка не відповідає вимогам, установленим Законом України "Про судову експертизу" (4038-12) , і не внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.

За таких обставин покладений в основу судових рішень висновок не може вважатися висновком експерта, тобто належним доказом у справі, в зв’язку з чим постановлені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

Рішення Чернігівського районного суду від 10 грудня 2007 року та рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернігівської області від 5 лютого 2008 року скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.