Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи – Державне казначейство України, Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

У травні 2008 року ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 травня 1997 року було задоволено позов ОСОБА_7 про їх виселення із будинку АДРЕСА_1, цим судовим рішенням одночасно на виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради було покладено обов’язок надати їм інше жиле приміщення, рівноцінне тому, в якому вони проживали, ухвалою суду від 26 липня 2002 року спосіб виконання рішення суду від 23 травня 1997 року змінено й постановлено стягнути з Івано-Франківської міської ради на їх, позивачів, користь 82 500 грн. для придбання житла, проте боржник добровільно коштів їм не сплачував, а державна виконавча служба з серпня 2002 року до березня 2007 року не вчиняла дій, реально спрямованих на примусове виконання судового рішення, на теперішній час вони не одержали коштів у повному обсязі, а вартість квартир у м. Івано-Франківську за період виконання рішення значно зросла й вони не можуть придбати житло за 82 500 грн., таким чином бездіяльністю боржника та виконавчої служби їм завдана матеріальна та моральна шкода.

Позивачі просили стягнути з відповідачів солідарно 277 500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 40 тис. грн. за завдану моральну шкоду.

Судом позов ОСОБА_6 виділено в окреме провадження.

Згодом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 уточнили позовні вимоги і розмір відшкодування матеріальної шкоди збільшили до 540 535 грн.

Судом до участі в справі як третіх осіб залучено Державне казначейство України та Головне управління Державного казначейства України в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2009 року позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено частково, постановлено стягнути на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно з відповідачів 540 535 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 12 тис. грн. за завдану моральну шкоду; в задоволенні решти позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2009 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_6 скасовано; в решті рішення залишено без змін.

У касаційних скаргах Головне управління юстиції в Івано-Франківській області та виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради просять скасувати ухвалені в справі судові рішення про задоволення позову та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Судом установлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду від 23 травня 1997 року було задоволено позов ОСОБА_7 про виселення позивачів та ОСОБА_8, ОСОБА_6 із будинку АДРЕСА_1, цим рішенням одночасно на виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради було покладено обов’язок надати зазначеним особам інше жиле приміщення, рівноцінне тому, в якому вони проживали. Ухвалою суду від 26 липня 2002 року спосіб виконання рішення суду від 23 травня 1997 року змінено й постановлено стягнути з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 82 500 грн. для придбання житла. У серпні 2002 року виконавчий лист про стягнення зазначених коштів направлено на виконання до органу державної виконавчої служби, судове рішення виконане в травні 2007 року.

Задовольняючи частково позов, суд керувався статтями 1167, 1173 ЦК України та виходив із того, що судове рішення про стягнення на користь позивачів коштів для придбання житла не виконувалося тривалий час із вини відповідачів, за цей час ринкова вартість необхідної для придбання квартири зросла й становить 623 035 грн., таким чином бездіяльністю як відділу примусового виконання судових рішень Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, так і виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради позивачам завдана матеріальна шкода, розмір якої становить різницю між вартістю квартири на час ухвалення судового рішення – 623 035 грн., та стягнутою за ухвалою суду від 26 липня 2002 року сумою 82 500 грн., крім того, позивачам завдана також моральна шкода й солідарний обов’язок по відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди слід покласти на відповідачів.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Проте з такими висновками судів цілком погодитися не можна.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Таким чином, солідарна відповідальність має місце, якщо особи спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов’язаними, сукупними діяннями або діяннями з єдністю наміру.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначене уваги не звернув, у достатньому обсязі не визначився з характером спірних правовідносин, належним чином не з’ясував діями чи бездіяльністю кого з відповідачів було завдано шкоди позивачам, поклав на них солідарний обов’язок по відшкодуванню шкоди, однак не встановив та не зазначив у рішенні в чому полягає спільність їх бездіяльності, в чому виражається взаємна пов’язаність, сукупність їх діянь або єдність наміру в тривалому невиконанні судового рішення.

Крім того, згідно статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

При цьому при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, слід виходити з положень статті 11 Закону України "Про державну виконавчу службу", статті 86 Закону України "Про виконавче провадження" і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Суд не встановив та не зазначив у рішенні які обставини призвели до тривалого невиконання судового рішення, чи мала місце бездіяльність державного виконавця та в чому конкретно вона полягала, чи перебували саме діяння державного виконавця в причинному зв’язку з завданням позивачам шкоди, а також якими ж діями чи бездіяльністю Головного управління юстиції в Івано-Франківській області позивачам заподіяна шкода, в чому полягає протиправність таких його дій чи бездіяльності й не навів у рішенні передбачених законом мотивів для покладення на управління юстиції обов’язку по відшкодуванню позивачам шкоди, при цьому належним чином не визначився з особою, що за законом зобов’язана відшкодувати шкоду.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 316 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційних скарг, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без змін.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині задоволення позову підлягають скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.

Рішення апеляційного суду в частині скасування рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_6 в касаційному порядку не оскаржується.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Головного управління юстиції в Івано-Франківській області та виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 23 лютого 2009 року та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 червня 2009 року в частині задоволення позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.