Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) "Ватні вироби", третя особа – ОСОБА_4, про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, видачу трудової книжки й довідки,

У березні 2005 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації за невикористані відпустки, вихідної допомоги та заробітної плати за роботу в святкові й неробочі дні, посилаючись на те, що з 25 лютого 2003 року вона працювала в безбалансовому регіональному представництві підприємства легкої промисловості "Ватні вироби" головним бухгалтером, за сумісництвом прибиральницею та комірницею, з 1 липня 2004 року до 1 квітня 2005 року їй не виплачувалася заробітна плата, в тому числі за роботу в святкові й неробочі дні, не надавалися відпустки. У зв’язку із систематичним порушенням адміністрацією підприємства законодавства про працю вона направила відповідачу заяву про звільнення з роботи з 1 квітня 2005 року, але її заява залишилася без задоволення.

Під час розгляду справи позивачка уточнила й доповнила позов та просила зобов’язати відповідача видати їй довідку про роботу на підприємстві й про розмір заробітної плати, видати належно оформлену трудову книжку, довести до відома служби зайнятості населення про вивільнення працівника, стягнути з відповідача 15 500 грн. невиплаченої заробітної плати, 3 100 грн. оплати за роботу в святкові й неробочі дні, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 52 700 грн., компенсацію за невикористані відпустки в розмірі 7 858 грн. 50 коп. і вихідну допомогу в розмірі 4 650 грн.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 11 березня 2008 року позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено передати справу на новий розгляд до того ж суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд не звернув уваги на те, що згідно з наказом відповідача № 24 від 30 червня 2004 року безбалансове регіональне представництво підприємства легкої промисловості "Ватні вироби" ліквідоване й питання законності цього наказу не розглядалося, не врахував, що 23 квітня 2005 року позивачка подавала заяву про звільнення з роботи в зв’язку з невиплатою заробітної плати, а тому суду слід було визначитися з розміром вихідної допомоги, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_3, крім того, суд не навів розрахунку грошових сум, стягнутих на користь позивачки, й не розглянув вимоги ОСОБА_3 про доведення відповідачем до відома служби зайнятості населення про вивільнення працівника, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд на підставі статті 311 ЦПК України.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки має місце неправильне застосування судом норм процесуального права.

Згідно статті 303 ЦПК України обов’язком апеляційного суду є перевірка законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку й передачі справи на новий розгляд визначені статтею 311 ЦПК України, таких підстав в ухвалі апеляційного суду не наведено.

Посилання апеляційного суду на пункт 5 частини першої зазначеної статті безпідставне, оскільки вимоги ОСОБА_3 про доведення відповідачем до відома служби зайнятості населення про вивільнення працівника не є самостійними вимогами й такий недолік міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 309 ЦПК України неповне з’ясування судом обставин або недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права визначено як підстави для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення або зміни рішення судом апеляційної інстанції.

Для реалізації права апеляційного суду на скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення по суті позовних вимог чи зміни рішення частиною другою статті 303 ЦПК України передбачена можливість дослідження апеляційним судом доказів, не позбавлений апеляційний суд і права визначити характер спірних правовідносин та правову норму, що підлягає застосуванню, а також провести відповідні розрахунки сум, що підлягають стягненню на користь позивачки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов’язків, визначених законом, а тому ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України, з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 26 червня 2009 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.