Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок за касаційною скаргою ОСОБА_10 на рішення апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2009 року,

У грудні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_13, якому належав будинок АДРЕСА_1 Після його смерті спадщину прийняли відповідачі. Всі спадкоємці погодилися продати їй спадковий будинок за суму, що дорівнювала 1 тис. доларів США. Договір був укладений 1 січня 2001 року. Після того як зазначену суму було передано відповідачам, вона отримала будинок, проживає з сім’єю в будинку та утримує його. У 2007 році побудувала гараж-сарай та веде підсобне господарство. Відповідачі повинні були належним чином оформити спадщину та оформити договір купівлі-продажу нотаріально, однак цього зроблено не було. На даний час не всі відповідачі визнають її право на будинок, ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку. Вважає, що на дані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР (1540-06) та просить згідно ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та визнати за нею право власності на цей будинок.

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 20 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2009 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 укладений 1 січня 2001 року між ОСОБА_6 з однієї сторони і ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 з другої сторони дійсним. Визнано за ОСОБА_6 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1

У касаційній скарзі ОСОБА_10 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольнивши позовні вимоги, суд апеляційної інстанції посилався на те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу спірного будинку, за яким позивачка сплатила за будинок кошти і прийняла його шляхом вселення з сім’єю в будинок, на неї з січня 2001 року відкрито в погосподарській книзі сільської ради особовий рахунок, вона з двома неповнолітніми дітьми проживає в цьому будинку, а відповідачі ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 і ОСОБА_11 ухиляються від нотаріального оформлення договору купівлі-продажу будинку, тому договір купівлі-продажу суд визнав дійсним, з підстав ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Зазначені висновки апеляційного суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами матеріального та процесуального права, які судом застосовані правильно .

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги про невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права не грунтуються на матеріалах справи. Не може бути скасоване, в силу ч. 2 ст. 337 ЦПК України, правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_10 відхилити.

Рішення апеляційного суду Волинської області від 21 травня 2009 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.